Question

Розповідь натему як би я хотіла щоб закінчився твір пурпурові вітрила

Answer 1

Ответ:

Твір "Пурпурові вітрила" мені дуже сподобався. Особливо зворушливим, на мою думку, була зустріч двох закоханих. Якби мене попросили придумати до нього кінцівку, то я неодмінно завела б мову про щасливе життя Грея та Ассоль. Також сказала б про їхніх дітей та радість від життя. Я вважаю, що кожна людина має право бути щасливим. Проте, на все свій час.

Answer 2

На заході сонця, коли небо плавало в рожевих та фіолетових відтінках, я стояла на узбіччі маленького порту. Невеличкий човен, що чекав свого часу, намагався вирушити у відкрите море. Його білі вітрила м'яко клубочились під повітрям, чекаючи лише на одне – сигнал від вітру, який взяв би їх під своє крило.

Мій погляд відпочивав на цьому човні, але серце моє летіло далеко, в незвідані простори та пригоди. Я завжди мріяла про вільність, про те, щоб відчути себе частиною безмежного океану, де не існує кордонів чи обмежень.

І ось, у цей вечір, коли в повітрі відчувався запах солоного моря і мрій, я уявила, як човен підіймає свої пурпурові вітрила. Вони були як крила мрій, що дозволили б йому піднятися високо, вище, ніж коли-небудь.

Вітер почав ласкати ці величезні пурпурові полотна, розповідаючи їм про пригоди, які вони збираються зазнати. Човен рушив у світанкове море, розправляючи свої вітрила на повну ширину. Його тіло гойдалося на хвилях, як танець, влаштований самим океаном.

І хоча я залишалася на березі, моя душа вже була на тому човні, пливучи у невідоме. Я вірила, що там, де закінчуються мої очі, починається світ мрій та великих пригод. Пурпурові вітрила стали символом мого бажання вирушити у невідоме, де кожен хвильковий шепіт води може розповісти нову історію.

І так, з сонцем, що тонко падало за горизонт, я спостерігала за тим човном, як він зникає у світі вогненних барв і невпинно вирушає у світ, де пурпурові вітрила стають ключем до безмежності.