Question

Твір на тему багато в світі див - найдивніше з них - людина (має бути пов‘язано з античністю)

Answer 1

Ответ:

Людина – це творіння. Творіння не стільки природи, скільки самої людини. Ми створюємо себе самі і, не дивлячись на сторонню допомогу, ми ліпимо з себе те, що хочемо, що нам потрібно і на що у нас вистачає духовної сили. Ми самі відповідаємо за свої вчинки, ми самі пишаємося ними, але й ми самі повинні розуміти свої помилки. Адже тільки ми винні в наших успіхах або невдачах. А відмовки про несправедливе життя приводять в приклад лише слабкі духом люди. З народження людське життя являє собою чисту книгу і що буде написано в цій книзі, залежить тільки від нас.

 

Кожен з нас повинен все життя з гордістю носити звання «Людини». Адже не всіх жителів цієї планети можна дійсно назвати Людиною. Хтось просто – сіра маса. Але говорити про те, що не всі люди прагнуть розвиватися, йти до чогось нового, просто добиватися чогось в житті – мало. Необхідно з’ясувати причину цього.

А як на рахунок відсутності стимулу життя? Стимул рухає нас, маючи стимул, ми можемо пробити всі стіни. Але тільки якщо у нас дійсно є сильний стимул, а не його видимість. Але в сучасному світі не всі мають цей самий стимул. Люди нерідко просто не розуміють, що робити після певного етапу в житті. Молоді люди не можуть визначитися з майбутньою професією, з майбутнім укладом життя. Але чому? Та тому, що вони просто про це не замислюються. Вони живуть своїм життям і думати не хочуть, що буде далі. Пропалювання життя – ось стимул наших людей. Ні, звичайно, не всіх, але значної частини нашого суспільства. І про які прагненні тут може йти мова? А ось причин відсутності стимулу життя багато і виходити вони можуть і від соціального середовища, і від родини, і  звичайно ж, від самої людини.

Людиною стати важко, але при бажанні можна звернути гори. Для того, щоб стати Людиною, потрібно довго і наполегливо працювати, розвиватися, рухатися в потрібному напрямку, стукати в закриті двері, поки не доб’єшся свого. Але все це буде марно, якщо не буде сильного прагнення і не буде бажання виходити з серця, якщо ти не будеш жити цим бажанням. Людина здатна на багато що, але лише за умови бажання і старанності. Але якщо сидіти на одному місці, чекати подарунка долі, нарікати на життя, то ти ризикуєш назавжди залишитися марною істотою, яка нічого ніколи не доб’ється. Все залежить від людини.

Ніхто не змусить людину розвиватися, покращувати своє життя. Він сам все вирішує. Життя – це скульптура, а людина – це скульптор. Але хтось буде наполегливо працювати, а хтось залишить все у вихідному положенні, скаржачись на брак часу, хтось буде категорично проти стороннього втручання, а хтось буде кликати на допомогу, хтось все робить сам, а комусь все зроблять інші. Результат може бути однаковий, але справжнього цінителя ніколи не обдурити. Так і в житті: хтось добивається всього сам, а комусь все життя допомагають, але час, як справжній цінитель, розставляє все на свої місця і кожен отримує по заслугах.

Answer 2

У світі багато див і дивовижних речей: чудеса природи, загадкові явища, неймовірні винаходи. Однак серед усіх цих див усе ж найдивніше - це людина. І якщо подивитися на це питання крізь призму античності, то стає зрозумілим, чому саме античні філософи і мислителі так багато часу приділяли роздумам про природу і сутність людини.

У античному світі, в першу чергу в Греції, віра у богів грала важливу роль. Люди вірили, що боги мають великий вплив на їхнє життя, і намагалися розгадати природу цього впливу. Один із найдавніших античних філософів, Талес з Мілету, вважав, що природа - це основа всього і що для розуміння світу потрібно спочатку розуміти природу. І, звісно ж, це включає розуміння природи людини.

Арістотель, інший великий філософ античності, стверджував, що людина - це раціональне істота, здатна до мислення і розуміння природи світу. Він розглядав людину як частину всесвіту і досліджував її фізичну і моральну природу.

Однак античні філософи також відзначали дивовижну суперечливість і складність людської природи. Платон, наприклад, у своїх творах "Держава" і "Симпозіон" висловлював думку про те, що людська душа має різні частини, які можуть боротися між собою. Ця ідея вказувала на те, що людина має потенціал для як доброго, так і злого.

Античні філософи досліджували питання про природу моралі, справедливості і щасливого життя. Вони намагалися зрозуміти, як люди можуть жити справедливо і щасливо, і як вони повинні вести себе у суспільстві. Ці дослідження стали основою для розвитку моральної філософії.

Таким чином, людина завжди викликала захоплення та диво в античному світі. Її раціональність, суперечливість, здатність до моральних виборів і розуміння природи світу робили її найдивовижнішим явищем у всьому створеному. Античні філософи намагалися розкрити таємницю людської природи і надати їй значення у світовому порядку.