Question

Про що вас змусив задуматись вірш «19 жовтня 1825 року>>?

Answer 1

Ответ:

Моє сприйняття поезії О. Пушкіна

З раннього дитинства ми вслухувалися в чарівні звуки поем і казок великого російського поета. Це підготовляє, вважаю, до сприйняття поезії О. Пушкіна, що призначена не дітям, а дорослим. З лірики Пушкіна мені найбільш близькі ті його вірші, у яких говориться про такі святі для кожної людини почуття, як дружба і любов.

Ліцеїсти, однокласники майбутнього поета, залишили нам у спадщину зразок дивовижного дружнього братства. Ми знаємо про це, бо багато ліцеїстів оспівували у віршах свою дружбу. Але, звичайно, незрівнянно це зробив О. Пушкін. Дату 19 жовтня, день відкриття Ліцею, його випускники відзначали щороку. Не всі мали змогу 19 жовтня зібратися разом, але ліцеїсти знали, що кожен у цей день згадує своїх друзів.

Пушкін присвятив ліцейській річниці не один вірш. У кращому з них поет тужить, що в цей день він один у "пустій келії" (Пушкін був у цей час у Михайлівському). Але він знає, що друзі, які зібралися на берегах Неви, пам'ятають про нього. І він пам'ятає про усіх.

З особливим теплом Пушкін згадує друзів, що відвідали опального поета. Це були Пущин, Горчаков і Дельвіг. Є у вірші рядки, які знають всі, і які, на мій погляд, не потребують коментарів:

Куда бы нас ни бросила судьбина,

И счастие куда б ни привело,

Все те же мы: нам целый мир чужбина;

Отечество нам — Царское Село.

Урочисті рядки на честь Ліцею межують зі смутними роздумами: "Кому з нас на старість у день Ліцею тріумфувати доведеться самому?" Але поет вірить: 19 жовтня останній з ліцеїстів "згадає нас і дні з'єднань!" Ось це справжня чоловіча дружба!

Answer 2

Вірш "19 жовтня 1825 року" був написаний Олеськом Гончаром і є одним із символічних творів української літератури. Він розповідає про події під час козацького загону на Полтавщині під проводом Петра Калнишевського та Івана Сірка проти російського імператора. Ця подія стала однією із спроб повстання проти російського гніту та прагненням до вільності і незалежності.

Через цей вірш, Гончар втілює ідею патріотизму, жертовності та боротьби за свободу свого народу. Це вірш змушує задуматись про те, як важливо бути вірним своїм ідеалам і готовими жертвувати для досягнення справедливості та свободи. Він нагадує нам про важливість історії і національної пам'яті, а також про те, що боротьба за права та ідеали може вимагати великих жертв і сміливості.