Question

Напишіть мінісудження (5-7) речень на тему «Людина – «смішний божок» (Мефістофель) або створіння, чиї діла й труди «ніяка вічність не поглине» (Фауст)?»​

Answer 1

Ответ:

У чому сенс суперечки між Богом і Мефістофелем? (За твором Ґете "Фауст)

Розмова між Богом і Мефістофелем — це й експозиція, і разом із тим зав'язка дії "Фауста". Про що ж сперечаються ці двоє? Звичайно, про те, наскільки досконалим створено світ і людину.

Позиція Мефістофеля очевидна: він із глибоким презирством ставиться до людини, називаючи її "смішним божком землі", який не здатний ні до чого, окрім розваг сумнівного типу. Мефістофель закидає Богові, що той даремно нагородив людину розумом, оскільки вона не здатна скористатися цим даром. Та й сам світ Мефістофель ганьбить, вважаючи його недосконалим, поганим. А щодо людини, то її й бісові жаль:

Нет, что ни говори, а плох наш белый свет!

Бедняга человек! Он жалок так в страданье,

Что мучить бедняка и я не в состояньи.

Отож Мефістофель вважає людину жалюгідним безпомічним створінням. Спростування цього наклепу на людину й світ і складає ідейний пафос трагедії. Бог настільки вірить у людину, у її розум і сумління, що дозволяє Мефістофелю спробувати звести Фауста, якого він вважав взірцем людини освіченої, розумної, чесної й порядної:

И посрамлен да будет сатана!

Объяснение:

Вот

Answer 2

У відомому творі Гете "Фауст", Мефістофель називає людину "смішним божком". Це висловлює ідею про те, що людина, незважаючи на свої добрі наміри та великі плани, часто виявляється смішною перед величезністю всесвіту і силами природи.

Фауст, у свою чергу, вірить, що його діла і труди не поглине ніяка вічність. Ця віра власної важливості відображає глибоку амбіційність і спрагу до досягнень людини, навіть якщо це означає укладати угоду з дияволом. Фауст віддався своїм страстям та бажанню завжди залишатися активним, не зважаючи на обставини, і ця готовність зіткнутися з ризиками і несприятливими наслідками є ключовим аспектом його характеру.