Question

Сочинить сказку на любую тему 7 класс

Answer 1

Давним-давно була країна, де росло безліч надзвичайно гарних дерев. Жителі цієї країни дуже пишалися своїми чарівними садами. Але зла чаклунка, якій була не до вподоби краса міста, зачаклувала дерева. Тепер і взимку, і навесні, і восени, і влітку віти дерев були сірими й безбарвним. І вся країна стала тьмяною і непривабливою.

І було б так, напевно, аж до цього часу, якби одного сірого ранку не проїжджав країною кравець-чарівник. Увесь світ знав, що він міг створити найкрасивіше вбрання. Кравця-чарівника надзвичайно засмутили тьмяні, сумні дерева, і він вирішив допомогти їм.

— У моїх чарівних скринях є безліч різнокольорових тканин, і я зшию багато чудового одягу для кожного дерева! — вигукнув кравець-чарівник.

Що тут і казати, усі дерева дуже зраділи. І через кілька хвилин біля дому, де зупинився кравець, вишикувалася величезна черга. Жителі країни з цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, бо сумний пейзаж за їхнім вікном усіх засмучував.

Кравець-чарівник працював без упину, і, нарешті, все було зроблено. Тепер кожне деревце мало легке зелене платтячко для весни та літа й жовтий або червоний плащ для осені.

Коли дерева одягли обнову, люди були вражені, бо світ навколо знову став яскравим і навіть казковим. Усі почали святкувати й дякувати чарівникові за чудесні перетворення.

Свято тривало цілий день, а ввечері до втомленого, але дуже щасливого кравця раптом підійшла маленька ялинка й тихенько промовила:

— А можна і для мене зшити хоч яке-небудь платтячко?

— Де ж ти була раніше, маленька? — запитав стомлений кравець-чарівник.

Я живу так далеко, і хоча я дуже поспішала, все одно, на жаль, не встигла… — маленька ялинка заплакала.

Кравець відчинив свої чарівні скрині, але вони були порожні. Тільки в одній, десь у самому закутку, залишився невеликий шматочок жорсткої та колючої тканини темно-зеленого кольору. Нічого тут не зробиш, зшив кравець-чарівник із цієї тканини платтячко, а коли віддавав його ялинці промовив:

— Мені дуже хочеться, щоб цей одяг узимку зігрів тебе від холоду, влітку захистив від спеки, а восени — від дощу. Нехай він завжди звеселяє і тебе і тих, хто поряд…

Так і сталося, бо інакше і не могло бути! Якщо бажання йде з глибини душі, від щирого серця, то воно обов’язково здійснюється.

І тепер, коли восени дерева одягали жовті шати, а взимку — білі пухнасті шубки, ялинці було затишно й тепло у своєму колючому вічнозеленому вбранні. Незважаючи на досить скромний одяг, вона завжди була красива й весела, тому дуже скоро стала улюбленицею всіх.

Answer 2

Сказка о Золотой Флейте

Жил-был в далеком царстве талантливый музыкант по имени Александр. Он умел играть на различных инструментах, но его настоящей страстью была флейта. Когда Александр играл на своей флейте, все вокруг замирали, а природа просыпалась к жизни. Звуки его флейты были такими магическими, что даже ветер внимательно слушал его мелодии.

Однажды, гуляя по лесу, Александр услышал слабый плач. Следуя звуку, он обнаружил маленькую фею, которая запуталась в паутине. Александр освободил фею и спросил, что произошло. Фея по имени Ирина рассказала, что потеряла свою волшебную Золотую Флейту, и без нее она не сможет вернуться в свой волшебный лес.

Александр не мог оставить фею в беде и предложил помощь. Вместе они отправились в опасное путешествие, чтобы найти Золотую Флейту. Под их мелодичными звуками лес ожил, и даже звери стали дружелюбными и спокойными.

Их путь пролегал через темные леса, опасные болота и высокие горы. Они сталкивались с испытаниями, заданиями и преградами. Но благодаря своему мужеству и таланту, Александр и Ирина справлялись с каждым испытанием, их дружба укреплялась с каждым прожитым днем.

Наконец, после долгих приключений, они пришли в таинственную пещеру, где хранились волшебные сокровища. Среди них была и Золотая Флейта. Но чтобы ее получить, нужно было пройти последнее испытание. Они должны были сыграть дуэтом, используя свои таланты на флейте.

Александр и Ирина приняли вызов и начали играть. Их мелодии переплетались, создавая волшебную гармонию. Звуки наполнили пещеру и расколдовали все заклинания, охраняющие Золотую Флейту. Когда последние ноты улетели вдаль, сверкающий инструмент легко снялся с подставки и оказался в руках друзей.

С этого момента магия вернулась во вселенную. Александр и Ирина вернулись в волшебный лес, где фея в благодарность за помощь сделала Золотую Флейту еще более мощной и волшебной. Теперь Александр мог играть такие мелодии, что его музыка лечила раны, поднимала настроение и приносила счастье всем вокруг.

Так Александр и Ирина стали настоящими героями. Они вернули мир и радость во все уголки своего царства. Иногда они до сих пор отправлялись вместе на приключения, чтобы помочь тем, кто нуждался в их талантах и доброте. Их история стала легендой, и их именами стали называть флейты, которые воспевали красоту и добро в этом мире.