Question

Будь ласка напишіть срочно сьогодні даю 50 балів будь ласка твір на тему "Культура-це те,що залишається після того ,як усе інше було забуте" ​

Answer 1

Ответ:

Текст як світ, а світ як текст. Створення художнього світу у творах постмодернізму відбувається в підкреслено умовному стилі. Текст зображується як світ, а світ — як текст. Твір постмодернізму подається як процес взаємодії художника з текстом, тексту — з простором культури й соціальним простором, тексту — з митцем тощо. Тут ідеться про специфічну особливість постмодерного письма, що передбачає підкреслену умовність зображуваного. Твір — це так званий умовний текст та умовний світ. І все в цьому художньому світі підпорядковується правилам естетичної гри.

Ігрове начало притаманне більшості творів постмодернізму. У читачів виникає враження, що герої не живуть, а грають у життя. І митець начебто не пише, а грає з читачем. За законами гри в постмодерних творах можуть відбуватися різноманітні події на межі реального й ірреального. Гра дає можливість вільного переходу з одного часу в інший, з дійсності — у світ підсвідомості та ін. Виникає запитання: а навіщо ж ця гра, ця підкреслено умовна естетична діяльність?.. Річ у тім, що естетична гра здатна перетворити трагедію на фарс, тобто подолати трагізм буття, хоча б на естетичному рівні. Окрім того, естетична гра, своєрідна театралізація мистецтва дає змогу художникові спільно з читачем переграти заново ті чи інші ситуації, зазирнути не тільки в потаємні куточки дійсності, а й у себе, і, урешті-решт, звільнити людину від важкої реальності, існуючого абсурду. Як зазначав М. Бахтін, «у грі людство звільняється внутрішньо, а здобуття внутрішньої свободи є кроком до звільнення світу». До того ж естетична гра у творах постмодернізму нерідко поєднується з пародією, іронією, сміхом, а це завжди було засобом вільнодумства, руйнування будь-яких ідолів, подолання драматизму буття. Пародією на трагедію є комедія, а отже, абсурд буття не безнадійний, він долається на суто художньому, естетичному рівні. А за естетичною грою у творах постмодернізму приховується мрія про справжнє, неігрове життя, прагнення духовного сенсу, правди й щирості, тяжіння до відродження загальнолюдських норм і цінностей.

Объяснение:

Answer 2

"Культура – це те, що залишається після того, як все інше було забуте"

У кожному кутку світу, на кожному кроці історії, відбувається невидимий танок часу. Людське життя, як відомо, – лише миттєвість у вічності часу. Однак, завдяки культурі, ця миттєвість набуває справжнього значення та змісту, перетворюючись на пам'ять, спадщину та відображення того, хто ми є та звідки ми прийшли.

Культура – це скарбниця віків, в якій зберігаються мудрість, мистецтво, традиції та цінності попередніх поколінь. Вона рясніє різноманітністю: від культури народів і націй до особистої культури кожного окремого індивіда. Культура ниточкою з'єднує минуле з майбутнім, підтримуючи спільну ідентичність і розвиваючи наше суспільство.

Звідси й виникає прислів'я: "Культура – це те, що залишається після того, як все інше було забуте". Очевидно, що будь-які матеріальні блага, технології або навіть статус можуть втратити свою актуальність з плином часу. Однак культурні досягнення переймають роль хранителів пам'яті. Вони стають віконцями в минуле, дозволяючи нам зануритися в колись важливі події, відчути емоції і роздуми попередніх поколінь.

Музика, література, живопис, театр – усе це складається на п'єдесталі культури, яка впливає на формування нашої ідентичності. Завдяки культурі ми вчимося сприймати світ більш глибоко та з різних кутів зору. Вона навчає нас відчувати красу, виявляти толерантність до різноманіття та розуміти цінності інших культур.

Таким чином, культура – це той надійний ореол, що залишається після того, як минає час. Вона нагадує нам про те, що ми несемо відповідальність перед минулим та перед тими, хто буде наслідувати нас. Культура сприяє розумінню, співпраці та гармонії між різними поколіннями і культурами, будуючи міцний міст через час і простір.

Таким чином, ми можемо сміливо стверджувати, що культура – це те, що надає життю справжнього смислу. Вона завжди залишається з нами, нагадуючи про наше минуле, наповнюючи наші думки та серця значущими досвідами і знаннями.