Question

Тема кохання у поезіях Б. Пастернака​

Answer 1

Ответ:

Любовна лірика Б. Л. Пастернаку, по – моєму, є однієї зі складових частин глобального гуманізму творчості поета. У віршах, присвячених улюбленим жінкам, як би є присутнім заклик вдивитися, вслухатися, вчувствоваться в мир його душі, але в жодному разі не вторгатися в нього. І сам поет ніколи не вторгався в душі улюблених, але саме – вчувствовался й вслухувався. От фрагмент одного з перших віршів про любов:

Я теж любив, і вона жива ще.

Всі так само, котячись у ту початкову рань,

Коштують часи, зникаючи за краєчком

Мгновенья. Всі так само тонка ця грань…

Ліричний герой говорить про любов у минулому часі, але розчарування немає. Він розуміє, що сама по собі любов допомагає перебороти суєту й вульгарність миру й тому про погаслій колись іскру любові нерозумно шкодувати. Це однаково хоч і коротке, але звільнення духу від нелюбові. Пастернак з філософською глибиною відображав у своїх віршах саме це достоїнство найвищого людського почуття

Пастернак уважав, що досягнення змісту любові рівносильно розгадці змісту буття, і, навчений гірким досвідом, писав:

Любити інших – важкий хрест…

Біль розриву випробував і він. У його циклі «Розрив» чується справжній стогін душі, що втрачає любов. Але хочу відзначити знову, що й тут почуття ліричного героя Пастернаку далекі від розчарування, сарказму й т.д. Він перемагає, а не переборює свій біль:

Об сором, ти в тягар мені! Об совість, у цьому ранньому

Розриві стільки мрій, наполегливих ще!

Коли б, людина, – я був порожнім собраньем

Скронь і губ, і око, долонь, плечей і щік

Ліричний герой, навпаки, бачачи розчарування улюбленої, остерігає її від цього згубного почуття:

Розчарувалася? Ти думала – у світі нам

Розстатися за реквіємом лебединим?

Розраховуючи на горі, зіницями розширеними

У сльозах, приміряла їхня непереможність?

Поет будує метафору на питаннях улюбленої, які вже самі в собі несуть відповідь

Віршам про любов Пастернаку властиві особлива музикальність і, я б сказав, чарівне підсвічування ассоциативности: «Нікого не буде в будинку…»; «Ти як майбутність увійдеш».

Чуйне серце поета з особливою теплотою відкривалося назустріч жінкам, душі яких, минулого рівні йому по художньому сприйняттю миру й любові. Це – Ганна Ахматова й Марина Цветаева. Поет обом присвятив вірші. Вони цікаві не пристрастю фізичної, але духовної

Ганні Ахматової:

Мені здається, я підберу слова,

Схожі на вашу первозданність

А помилюся, – мені це трынь – трава,

Я однаково з помилкою не розстануся

И – Марині Цветаевой:

Ти вправі, вивернувши кишеню,

Сказати: шукайте, рийтеся, шарте

Мені однаково, чим сир туман

Будь – яке минуле, як ранок вмарте.

Яким преклонінням перед величезністю щиросердечної краси цих жінок струменіють присвяти. Рефреном у тій і іншій присвяті проходить – «однаково», як би підтвердженням, що велич душі людської в любові й шляхетності не залежить ні від яких зовнішніх обставин, крім Бога, а Бог завжди за любов

Единосущность любові й поезії Пастернаку завжди буде співзвучна читачам його віршів

Answer 2

Тема кохання є однією з ключових у творчості Бориса Пастернака, видатного російського поета і письменника. Його вірші пронизані почуттями, роздумами та емоціями, пов'язаними з коханням, яке часто сприймається як символічний образ життя, долі та взаємин людей.

1. Любов і вірність. Пастернак досліджує різні виміри кохання: вірність, стійкість та відданість. У його віршах часто виражається ідеал вірності у взаєминах, а також труднощі, з якими воно може зіткнутися.

2. Кохання як доля. Пастернак у своїх поезіях розглядає кохання як важливу складову життя кожної особистості. Він вбачає в коханні вищу мету, яка визначає наші дії та вибори.

3. Символіка природи. Пастернак часто використовує природу як відображення почуттів кохання. Природа стає відображенням внутрішнього стану героїв, їхніх почуттів та переживань.

4. Самотність і тужливість. У деяких віршах Пастернак відображає кохання як джерело самотності та тужливості. Герої часто прагнуть до об'єднання зі своєю коханою особою, але відчувають перешкоди та бар'єри.

5. Пошук і спокута. У деяких поезіях Пастернака кохання виступає як пошук, дослідження себе та своїх почуттів. Це може бути спроба знайти внутрішню гармонію або покаяння за минулі помилки.

Наприклад, відомий вірш Пастернака "Як це призначено" відображає вічну боротьбу між почуттями, обов'язками та сумнівами. Вірш "Кохання починається тоді" висловлює думку про те, що справжнє кохання розпочинається тоді, коли люди здатні бачити одне одного такими, які вони є насправді.

Усі ці аспекти теми кохання в поезіях Бориса Пастернака допомагають йому глибше розкрити внутрішні стани та душевні переживання своїх героїв, створити виразний образ кохання та його вплив на життя людини.