Question

Порадьте якусь прозу, потрібно у коледж​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

 

Александр Баринов 6 июн 2015 в 2:10  

Б. Шоу. "Святая Иоанна". Монолог Жанны д'Арк (на суде).  

Вы обещали мне жизнь, монсеньор. Но вы солгали.  

По-вашему жить - это значит только не быть мертвым! Хлеб и вода - это мне не страшно. Я могу питаться одним хлебом; когда я просила большего? И разве плохо пить воду, если она чиста? В хлебе нет для меня скорби и в воде нет горести. Но запрятать меня в каменный мешок, чтобы я не видела солнца, полей, цветов; сковать мне ноги, чтоб никогда уже не пришлось мне проскакать по дороге верхом вместе с солдатами или взбежать на холм; заставить меня в темном углу дышать плесенью и гнилью; отнять у меня все, что помогало мне сохранить в сердце любовь к Богу, когда из-за вашей злобы и глупости я готова была его возненавидеть, - да это хуже, чем та печь в Библии, которую семь раз раскаляли огнем!  

Я согласна; пусть у меня возьмут боевого коня; пусть я буду путаться в юбках; пусть мимо проедут рыцари и солдаты с трубами и знаменами, а я буду только смотреть им вслед в толпе других женщин! Лишь бы мне слышать, как ветер шумит в верхушках деревьев, как заливается жаворонок в сияющем весеннем небе, как блеют ягнята свежим морозным утром, как звонят мои милые-милые колокола и голоса ангелов доносятся ко мне по ветру. Но без этого я не могу жить. И раз вы способны отнять все это у меня или у другого человеческого существа, то я теперь твердо знаю, что ваш совет от дьявола, а мой - от Бога! Пути Божие - не ваши пути. Он хочет, чтобы я пришла к нему сквозь пламя. Я его дитя, а вы недостойны, чтобы я жила среди вас. Вот вам мое последнее слово.

Answer 2

Звуки міста зливаються в єдиний симфонічний вальс, де гучні торговці кричать свої пропозиції, а вітерець ласкаво грає з завісами кав'ярень. Невдовзі почнеться новий навчальний рік у коледжі, і вулиці наповняються молоддю, яка прагне пізнавати світ і здійснювати свої мрії.

Перші дні вересня завжди приносять з собою палке сонце, яке рясно обігріває бруківку, але вже не так сильно, як у літо. Студенти виходять зі своїх гуртожитків та квартир, вдаючись до коледжу, де вони розпочнуть нову сторінку свого життя. Через шумний мегаполіс вони йдуть, тримаючи у руках свої рюкзаки з книгами та блокнотами, сповнені рішучості та натхнення.

Кожен куток коледжу наповнений життям: студенти гуркочуть в коридорах, обговорюючи свої заняття та майбутні плани, викладачі виходять зі своїми лекціями, залишаючи слід пізнання в розумах своїх учнів. Велика бібліотека неначе скарбниця знань, де кожна полиця приховує у собі сотні історій та можливостей.

Аула коледжу стає місцем зустрічей та подій. Тут проходять важливі лекції, презентації та концерти студентських гуртків. І саме тут, на сцені, здійснюються мрії молодих талантів, що прагнуть поділитися своєю музикою, словом або танцем з усією коледжевською родиною.

Але найцікавіше та незабутнє відбувається за межами стін коледжу. Вільний час студенти використовують для прогулянок по парку, де жовті листя лягають на доріжки, неначе дорогоцінний килим. Вони сідають на траву біля ставка, спостерігаючи за лебедями, що маячно розповідають їм про легкість та грацію.

Кожен день у коледжі – це можливість вчитися чомусь новому, розвиватися та зустрічати цікавих людей. Студенти об'єднуються у спільноти, де кожен може знайти своє місце і реалізувати свої задуми. І коли сонце засинає за горизонтом, а ніч огортає місто, вони відчувають, що їхня проза ще тільки починається, а майбутнє повне невідомих можливостей.