Question

Твір на тему що я попросив у Тараса Шивченка​

Answer 1

Ответ:

Якби мені випала нагода про щось попросити Т.Шевченка, якими словами можна звернутись до такої мужньої і талановитої людини ?

    Я б звернулася як до великого поета. Ми ще так мало знаємо про нього. Хотіла б почути про його життя та творчість з перших уст.

    Звернулась би як до цікавого художника. Попросила намалювати мій рідний край. Хочу дивитись на цю картину та згадувати про зустріч.

    Звернулася би як до патріота України, що завжди викривав поневолювачів її народу, знав історію своєї землі і сьогодні своєю творчістю доносить до нас волелюбний козацький дух наших славних прадідів.

    Звернулася би як до вчителя, який попри всі заборони не злякався та писав рідною мовою , закликаючи нас любити рідне слово.

    Звернулася би як до людини, яка і сьогодні навчає нас бути добрими, співчутливими до інших, шанувати свій край. Подякувала б йому за чудові невмирущі вірші, що стали народними піснями.

    І сьогодні твори , що залишив нам у спадщину Шевченко, збагачують нас та надихають бути вільними за духом людьми.

Answer 2

У зігрітій літньому сонці осінній день я вирішив звернутися до великого Тараса Шевченка з нестандартною просьбою. Лист, написаний від руки на старовинному папері, я поклав у скриньку та вирушив до могили Кобзаря. Моє серце билось з нетерпінням, але одночасно відчувало трепетну радість від можливості поділитися своєю думкою з великим поетом.

«Шановний Тарасе Шевченку!» - починав я лист. «Складно переоцінити ваш внесок у розвиток української літератури та національної свідомості. Ваші вірші пронизані духом вільності, гідності та патріотизму, і вони надихають не одне покоління».

У своєму листі я розповів про те, як наша країна змінилася після його часів, як українська мова отримала офіційний статус і стала символом нашої ідентичності. Я поділився своїми думками щодо сучасних викликів і можливостей, які відкрилися перед Україною. Та основне, що я просив у Тараса, це його поради, його літературного візії майбутнього, його бачення того, як ми можемо підтримати нашу національну ідентичність та розвивати нашу державу.

«Нехай ваші слова, які ви сказали ще в минулому столітті, допоможуть нам зрозуміти, як шукати своє місце у світі сьогодні», - закінчував я свій лист.

Залишивши листа на могилі Тараса Шевченка, я відчував спокій у душі. Навіть якщо відповідь не прийде прямо у мене, я вірив, що його дух доторкнеться моїх слів і допоможе мені знайти свій власний шлях у цьому складному, але такому прекрасному світі.