Question

Написати есе- роздум на тему"Чи відчуваю я щастя бачити зорі в буденних калюжах?".​

Answer 1

Коли я дивлюся на зоряне небо, то відчуваю печаль і слабкість. Мене переповнює почуття власної уразливості і смертності. Зірки прекрасні, так ... Але ті сузір'я, які ми бачимо, або давно згасли, або переживуть нас на багато мільйонів років. Вони підтвердження того, що все пройде, зникне, розчиниться в нескінченному космосі. При погляді на зірки, я відчуваю свою незначність у порівнянні з іншими проявами життя в масштабі Всесвіту (галактики та інше). Відчуваю себе "крихітної піщинкою, що загубилася незрозуміло-де-в-великому-загадковому-світі" ... Розумію, як швидкоплинне життя, як мало люди в змозі що-небудь контролювати і змінювати, керувати подіями - Космос таїть в собі стільки небезпек. А ще ... я згадую себе зовсім маленьким хлопчиком. Як моя - давно померла! - бабуля розповідала мені то, що їй в свою чергу, як легенду, повідала її бабуся. Про те, що колись, за старих часів, люди називали Чумацький Шлях, особливо чітко видимий в серпні місяці, Батиєвої Дорогий. Пригадую голос бабусі і нічні чаювання на ганку. Мої зірки - сумні.

Answer 2

Зорі в буденних калюжах: роздуми про щастя

Щастя - це поняття, яке кожна людина розуміє по-своєму. Для одних це може бути досягненням великих життєвих цілей, для інших - простими радощами повсякденного життя. Для мене ж щастя - це вміння помічати красу в деталях, які навколо нас завжди. Однією з таких деталей для мене є зорі, які відображаються в калюжах під час дощу.

Зорі завжди асоціюються з чимось величним і далеким. Вони піднімають наші думки вгору, нагадуючи нам про безмежність космосу і нашу скромність перед ним. Тому коли я бачу відображення зірок в буденних калюжах на асфальті або тротуарі, це нагадує мені, що навіть у повсякденних речах може бути щось неймовірне і важливе.

Дощові калюжі, в яких відображаються зорі, створюють особливу атмосферу та магію. Вони перетворюють сіре і звичайне середовище в щось дивовижне і казкове. Такі миті можуть стати для мене справжнім втечем від повсякденних турбот і проблем. Вони дарують моменти спокою і релаксації, коли можна просто зупинитися і насолодитися цією красою.

Але чому ж саме в калюжах? Мабуть, через їхню тимчасовість і непостійність. Зорі відображаються в калюжах лише під час дощу, і після його закінчення цей образ зникає. Ця тимчасовість навчила мене цінувати миті щастя і неспішити повз їхню красу. Вона навчила мене бути уважнішим до дрібниць і робити паузи в сумісному житті, щоб оточуючий світ міг здивувати мене.

Зорі в буденних калюжах нагадують мені про те, що щастя може бути простим і доступним. Воно може бути поруч із нами, якщо ми лише навчимося бачити його в повсякденних речах. Ми не завжди повинні шукати щасливі моменти вдалеку - вони можуть бути прямо перед нами, як зорі в калюжах.

У світі, де багато речей здається невдачею або проблемою, зорі в буденних калюжах нагадують мені, що даремності немає. Вони свідчать про те, що краса завжди поруч і готова подарувати нам радість і натхнення. Тож так, я відчуваю щастя, бачачи зорі в буденних калюжах, і це нагадує мені, що щастя доступне кожному, хто вміє бачити красу у навколишньому світі.