Question

Написати власний вірш у прозі"Карантин" або "Мама" або "Перші квіти"!!!!СРОЧНО ДОПОМОЖІТЬ!!!!​

Answer 1

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.

Снились мені Ангелки,
Що в рай мене несли,
А то мене мами ручки
До серця притисли.

Снилося мені, що на крилах
Я в гору несуся, -
А то мене із постелі
Піднесла матуся.

Answer 2

Загублені у безмежжі днів і ночей, ми вдома, в самітніх кутках наших світів. Карантин – це той вічний коридор, де зустрічаються дні і ночі, і де здається, немає виходу.

Вікна залишаються закритими, а серця – відчиненими. В моєму вікні – відображення невидимого світу, міста, що спить, і неба, що розсипається в іскри ночі. Ми знову вдома, де всі кімнати наповнені спогадами, а час медленно витікає, наче річка весняна.

Мама стоїть на порозі кухні, віддавши найкращі роки, щоб виростити мене і віддати мені найкраще, що є у цьому світі. Її очі – це той світлофор, який вказує, коли триматися, коли рушати вперед. Вона – моя вечірня зірка, що світить у цьому безсонному небі.

Та ось відразу перед вікном, намисто з перших квітів знаходить свій шлях до світла. Вони молоді і ніжні, неначе діти, які тільки-но народилися в цьому світі. Вони надають надії, нагадують, що життя – це вічний цикл, і навіть у найтемніші часи можуть прорости перші квіти.

Карантин, мама, і перші квіти – це метафори нашого життя. Ми завжди знаходимо красу у найтяжчих моментах і ростемо, незважаючи на перешкоди. Тому хай ці слова стануть нагадуванням, що в кожному вірші життя можна знайти світло і красу.