Question

Твір-роздум «Чому Г. ібсен та Б. Шоу залишили фінали своїх творів відкритими?».​

Answer 1

Відповідь:

Нещодавно я прочитала п'єсу Г. Ібсена 'Ляльковий дім',що дуже мене вразила і залишила в роздумах на деякий час. Читаючи, я проводила паралелі між собою і головною героїнею Норою. Я разом із нею думала,як вчиню в той,чи іншій ситуаціях.

Для менете цей твір дороговказ,що вчить не поспішати дорослішати і вибирати лише правильних та достойних людей поруч. Родина Хельмерів гралася в почуття,а несправжність відносин дивувала,як люди навколо не помічають цього ліцемірства. Нора справді кохала Торвальда,і саме через це поставила свою честь під загрозу,підписавши докменти підписом батька. Жінка хотіла врятувати чоловіка від хвороби,адля цього потрібні були гроші. Дівчина розуміла,якщо омана розкриється,то Торвальд буде дуже злий,не звертаючи уваги на добрі наміри. Дізнавшись про махінації дружини,замість підтримки, Нора отримала лише гнів і непорозуміння з його боку. Насправді ж Торвальд хвилювався за свій статус,за те,як до нього ставитимуться люди. Після моралей та криків,людина,що розповіла таємницю Нори пообіцяла не розголошувати про це,одразу ж чоловік змінився,пригорнувши до себе жінку і вибачаючись казав,що все буде добре. Зрозумівши,що Торвальд не цінує Нору і не рахується з ії думками,а просто співіснує,неначе з лялькою-вона пішла. Нора хотіла побачити справжнє,вільне життя і знайти себе,в чому я ії підтримую.

Через відкритий фінал,у кожного будуть свої думки,щодо вчинку і майбутнього Нори. Але після прочитання,я зрозуміла-це одна з найкращих п'єс,яку я читала.Вона вчить нас бути із тими людьми,хто нас цінує і поважає,а не нехтує нашими почуттями і думками

Пояснення:

Answer 2

Генрік Ібсен і Джордж Бернард Шоу - великі драматурги XIX-XX століть, які створили багато видатних творів, часто залишаючи фінали своїх п'єс відкритими. Це стало важливим елементом їхнього мистецтва і має кілька обґрунтованих причин.

По-перше, обидва ці драматурги були філософськими мислителями і суспільними критиками. Їхні п'єси не завжди мали вирішення чіткого сюжету, оскільки головною метою було підняти актуальні проблеми і поставити запитання, а не надавати готові відповіді. Вони залишали фінали відкритими, щоб глядачі самі робили висновки та думали над тим, що сталося з персонажами після завершення дії. Це спонукало глядачів до роздумів і обговорень, що було важливим для поширення ідей та викликання глибоких думок.

По-друге, Ібсен і Шоу створювали свої п'єси в епоху, коли соціальні і моральні концепції зазнавали значних змін. Вони були свідками революційних змін у суспільстві і культурі, і їхнє мистецтво віддзеркалювало ці зміни. Залишаючи фінали відкритими, вони показували, що суспільство ще не знайшло остаточних відповідей на складні питання. Це також відображало їхню віру в постійний пошук і розвиток як ключові аспекти людського існування.

По-третє, відкриті фінали допомагали створити той ефект, коли глядачі покидали театр і продовжували розмірковувати над п'єсою. Це робило твори Ібсена та Шоу невід'ємною частиною суспільної дискусії та підтримувало інтерес до їхнього мистецтва в післяпрем'єрному періоді.

Отже, відкриті фінали в творах Генріка Ібсена і Джорджа Бернарда Шоу були обдуманим художнім вибором, спрямованим на заохочення глядачів до активного участі у розумінні сенсу та цінностей своїх п'єс. Це створило можливість для глибокого аналізу та обговорення складних соціальних і філософських питань, які залишились актуальними і в сучасному світі.