Question

Твір мініатюра сміх у комедії міщанин шляхтич

Answer 1

Ответ:

Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.

Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.

Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.

Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!" — стверджує він.

Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.

Пан Журден хоче одягатися так, як одягається "все вельможне панство". Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.

Зрештою, Журден непогана людина, чесний купець, але з дещо хибним уявленням про своє місце в житті.

Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта Ков'єль знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії". Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем.

Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.

Answer 2

В містечку Міщанові був один шляхтич, який завжди хотів бути у тренді і дотримуватися останніх модних тенденцій. Він завжди носив найсучасніші одяги, незалежно від того, наскільки вони були незручними або непрактичними. Одного дня він прийшов на ринок в штанях такої величезної ширини, що вони важили б майже як вітерці.

Міщани стали надзвичайно сміятися, коли побачили його в таких штанях. Люди почали вигадувати різні історії про те, як він може в них рухатися, чи взагалі може. Шумиха і гомін стали настільки гучними, що навіть корови на пасовищі відвернулися від їжі і почали дивитися на шляхтича з цікавістю.

Шляхтич відчув себе не впевненим і неспритним в такому вбранні. Він намагався йти по вулиці, але кожен крок був для нього справжнім викликом. Щоб не впасти, він тримався за будь-які опори, які тільки знайшов.

Міщани регулярно регулярно хохочуть, спостерігаючи за комедією, яку викликав шляхтич у своїх неймовірно широких штанях. Він навіть не помітив, як корови вже давно вирішили приєднатися до святкування, пробігаючи повз нього в веселому хоровому танці.

І так, міщани сміялися і сміялися, але в цей день ніхто не сміявся так голосно, як сам шляхтич, коли вирішив відмовитися від такої моди і викинути свої величезні штани. Хоч було смішно, але це був крок до відновлення його гідності та гідності містечка Міщанові.