Question

дам 50 балов Написати твір-розповідь з елементами роздуму за драмою-феєрією " Лісова пісня" Л.Українки

Answer 1

Ответ:

Твір за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”

Порив до прекрасного (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»)

У центрі «Лісової пісні» – гострий конфлікт філософського плану: невідповідність високого покликання людини принизливим, невільницьким умовам її повсякденного життя. Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси гімн вільній людині. Твори Лесі Українки, написані багато років тому, навіть тепер змушують замислюватись багатьох людей. Це свідчить про надзвичайний талант та спроможність знаходити те головне, що завжди хвилювало й

хвилюватиме не одне покоління українців. Події в драмі-феєрії «Лісова пісня» подані в формі казки, бо дуже часто казка набагато виразніше передає думку від письменника до читача.

У «Лісовій пісні» й люди, й витвори народної фантазії, й природа живуть одним життям. На лоні весняної природи Лукаш, молодий, чистий душею хлопець, зустрівся з лісовою дівчиною Мавкою, яка зачарувалася звуками Лукашевої сопілки. Зародилося кохання молодих сердець, зраділа природа. Змальована чистими фарбами зовнішність людей гармонує з їхньою душевною красою та мальовничістю лісового куточка.

Але спочатку невиразно, а потім

усе рельєфніше проступають і ті перешкоди, ті бар’єри, що сковують людське щастя, вічний порив до прекрасного. Лісовик попереджає Мавку, що серед людей немає волі. У другій дії, що розгортається пізнього літа, конфлікт наростає. Цьому сприяють нові персонажі – Лукашева мати та вдова Килина.

Мати Лукашева, бажаючи своєму синові щастя, поділяла загальноприйняту думку про власність як єдине щастя. Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягти, як проторувати їм шлях до забезпеченого життя. І в гонитві за найнеобхіднішим для існування дітей вона розгубила свої духовні скарби.

Багато таких нещасних, які, поневолені дріб’язковими турботами, не почувають себе їхніми рабами. Цей вплив починає відчувати на собі й Лукаш, якого на початку твору пошук сенсу життя неухильно вів до прекрасного. Як колись він потрапив у трясовину, кинувшись за летючими вогниками, тепер він потрапив у трясовину буденщини. І як і тоді Мавка намагається врятувати його.

Леся Українка посилає до людей Мавку для того, щоб вони збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасніша за рабство. Цей міфічний образ є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої проблеми із законами природи, живе любов’ю до людей і здатна на самопожертву. Вона має «в серці те, що не вмирає». Отже, Мавка є втіленням всього доброго та світлого.

Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження серед них краси. Навіть коли її ображають, навіть коли стає переможеною на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена світлим коханням і не кориться лихові, а бореться за красу життя.

У третій дії, коли вмирає добрий дядько Лев, напруга сягає найвищої точки. Після його смерті мир та злагода між людьми та лісовими мешканцями скінчились. Не стало щастя й у Лукашевій хаті, бо тепер там тривали нескінченні сварки, невгасима лють.

Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, що виявились у стосунках з Мавкою, за зраду любові тяжко покараний. Лісовик перетворив його на вовкулаку. Але це були лише зовнішні зміни, бо в душі Лукаш змінився вже давно. Цим епізодом письменниця утверджує, що той, хто зрікся духовного життя, згасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. Адже людина має в собі сили завжди з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу. Крізь страждання, крізь усвідомлення своєї недосконалості. Вона стає мудрою, бо пізнає сенс свого буття. А якщо й загине, краплинка мудрості, придбана в цій боротьбі, залишиться людям.

Розв’язка твору є трагічно-оптимістичною. Лукашева мати і Килина зі своїми дітьми в злиднях повертаються до села, Лукаш замерзає, Мавка, намагаючись врятувати Лукаша, загинула.

Але ж боротьба між прекрасним, з одного боку, й дріб’язковим, нікчемним, з другого, закінчується перемогою прекрасного, бо образ Мавки, її любов та душа залишились безсмертними. Драма-феєрія утверджує, що для того, щоб залишитись людиною не лише зовні, а й у душі, треба не дати згаснути тому вогникові прекрасного, який робить людину людиною. Саме в цьому й полягає сенс людського життя.

Answer 2

Звучит чудово! "Лісова пісня" Лесі Українки - це твір, який вражає своєю красою, символізмом та глибоким емоційним змістом. Давайте разгорнемо цей твір у вашому оповіданні-розповіді з елементами роздуму.

---

Це було влітку, коли природа прокидалася від сну, а ліс наповнювався шепітанням життя. Серце кожної рослини билося в ритмі лісової пісні, а я, як мрійник, піддавався цьому чарівному вливу.

Мій день розпочався, коли сонце ласкаво прокидало світ росою, а я вирушав у дивовижну подорож по зеленому лісу. Трохи сторожій, але вільний, я блукав між високими деревами, мов мандрівник в чарівному лабіринті.

Закручений стежками, ліс виглядав як величезний театр, де природа грала свою власну драму-феєрію. Кожен листок, кожен квітка виконували свою унікальну роль у цьому великому дійстві. І ось, я присів на моховий ковзан, спостерігаючи за цією неймовірною подією.

Лісова пісня заповнила повітря своєю чарівністю. То було наче мелодія, яку сама природа вигравала на своєму найкращому інструменті. Кожен шелест листя, кожен шепіт вітру створював неповторний аранжування цієї неймовірної симфонії.

А серце моє збуджувалося від цього природного театрального представлення. Я подумав про те, як природа об'єднує в собі драму та феєрію, як кожен момент її існування - це своєрідна історія, повна емоцій та символіки.

Лісова пісня стала для мене не лише мелодією природи, а й відгуком мого власного внутрішнього світу. В цьому таємничому лісі я знайшов не лише красу природи, але й відповіді на свої власні питання.

Так я продовжив свою подорож, втрачаючись в глибинах лісу, вбираючи кожен момент цієї неймовірної драми-феєрії в свою душу. Ліс став для мене театром, де кожен день виставлялося нове шоу, а його герої - це природа, я і кожен, хто відчував цю загадкову пісню.

І я поклав руку на серце, слухаючи цю пісню, відчуваючи, як вона вбирає мене в себе, роблячи часткою цього неймовірного світу.

Так проходило моє літнє приголомшливе пригоди у лісі, де кожен момент ставав частиною лісової пісні, драми-феєрії, яку я поніс із собою, завжди носивши в серці цей витончений мелос природи.