Question

Есе на тему "Мої роздуми над сторінками твору "Фауст"​

Answer 1

Творчість Йоганна Вольфганга Гете — найвище досягнення світової літератури Просвітництва, своєрідний підсумок усього, що було створено "віком розуму", а "Фауст" — найвище досягнення самого письменника. Його часто називають поетичним заповітом письменника людству.
В основу сюжету покладено старовинну легенду про вченого, що уклав угоду з дияволом, але Гете суттєво переробляє сюжет, ставить питання, актуальні для його часу, а, як виявилось, вічні. Головна проблема книги визначена Ще в пролозі: це одвічні філософські питання "що таке людина", "в чому її суть". Фауст покликаний вирішити спір між Господом і Мефістофелем. Він пізнав книжну премудрість, але не зміг знайти відповіді на одвічні філософські питання.
Суть протистояння Фауста і Мефістофеля в тому, що для людини головне: фізичне чи духовне, матеріальне чи ідеальне, моральність чи духовний занепад. У цьому протистоянні Гете показав свою впевненість у можливостях людини, її розуму, високий моральний потенціал.
Мефістофель спокушає Фауста, обіцяючи йому розкрити всі таємниці, дати найвищу насолоду, і якщо розум Фауста відмовиться боротися в суперечностях, якщо хоча б одну миттєвість він визначить як абсолютну істину, Мефістофель забирає його душу. Найвищу насолоду, найвище щастя людині дає кохання. Це одне з перших випробувань-спокус, якому підлягає Фауст. Мефістофель сподівається, що таким чином розбудить хтиву пристрасть Фауста, примусить забути про високий обов'язок людини. Але любовна історія розгортається зовсім не так, як планував чорт. Фауст і Маргарита щиро і палко покохали один одного, але відчувають складність і трагічність ситуації, в якій опинилися. Можливо, тому Фауст, хоча душа його захоплена,— він кохає Маргариту, не може сказати: "Зупинись, миттєвість!" Доля Маргарита трагічна: вона не тільки покинута коханим, вона вбила свою народжену дитину, ховаючись від суду людського, але кара не минула її. Останнє побачення Фауста і Маргарити — одна із найтрагічних сторінок світової поезії. Людський осуд, страждання від скоєних гріхів позбавили Маргариту розуму. Коли Фауст з'являється в темниці, де перебуває . приречена до страти Маргарита, вона наспівує дитячі пісеньки й лякається кожного звуку. Вона не впізнає Фауста, не вірить своєму щастю, що може бути врятована від страти. Вона говорить Фаусту про те, що немає гіршої долі, ніж вештатися з хворою совістю, і відмовляється покинути темницю. Фауст поривається залишитися з коханою, але дівчина проганяє його. Мефістофель, який скрізь супроводжує Фауста, дивлячись на Маргариту, каже, що вона буде на тому світі, як велика грішниця, засуджена. Але голос згори виправляє Мефістофеля: "Врятована". Образ Маргарити з'являється у поемі ще один раз, у фіналі. Душа Фауста після його смерті зустрічається з душею Маргарити, яка супроводжує його на небесах.
Історія кохання Фауста і Маргарити доводить читачеві, що людина сама відповідає за свої вчинки. Совість і сумління, як би зневажливо не ставився до них Мефістофель, притаманні людині. А порушення моральних законів призводить до трагедії. Історія Фауста і Маргарити найяскравіша. Усі інші спокуси, які пропонує Мефістофель Фаусту, не справляють на читача такого сильного враження. Фауст захоплюється природою, кохається з найвідомішими жінками в історії людства, але насолода красою не заспокоює Фауста.
Остання надія Фауста — це суспільна боротьба. Уже старий, знесилений, герой мріє, що "вільний народ буде жити на вільній землі", але він не бачить, що Мефістофель глузує з нього: навколо Фауста в землі порпаються не будівельники, а злі духи. Картина вільного народу, яка постає в його уяві, видається йому настільки грандіозною, що він міг би зупинити цю миттєвість. Життя покидає його, він падає, Мефістофель радіє, що зможе заволодіти душею Фауста, але в останню мить ангели забирають душу великого Фауста.
На думку Ґете, життя Фауста виправдане саме тому, що він знайшов шлях до спасіння своєї душі. І хоча цей шлях дуже довгий і важкий, людина повинна іти ним попри всі спокуси "мефістофелів".

Answer 2

Фауст - це відомий твір німецького поета Йоганна Вольфганга фон Гете. Вперше опублікований у 1808 році, цей епічний поема розповідає історію про доктора Фауста, який укладає угоду з дияволом Мефістофелем.

Мої роздуми над сторінками цього твору можуть бути різними, але я б хотів зосередитися на двох основних аспектах: темі втрати душі та філософських роздумах.

Фауст - це історія про чоловіка, який відчуває себе втомленим від життя і шукає сенсу і справжньої задоволеності. Він звертається до магії, укладає угоду з Мефістофелем і обмінює свою душу на безмежні знання та неземні насолоди. Ця тема втрати душі втілюється у Фаусті, коли він усвідомлює, що опинився в пастці свого власного амбіційного прагнення.

Однак, Фауст не просто історія про втрату душі. Твір відображає широкий спектр філософських роздумів, які стосуються людського життя, сенсу буття, свободи і моралі. Гете пропонує глибокі відповіді на ці питання через своїх героїв і їх взаємодію з Мефістофелем.

Фауст також є твором, який започаткував нову епоху в літературі. Він поєднує різні стилі та жанри, включаючи романтизм, класицизм, готику та філософію. Це створює багатогранність та глибину твору, яка дозволяє читачеві зануритися у світ Фауста та замислитися над численними темами, які він піднімає.

Усі ці роздуми над сторінками твору "Фауст" роблять його одним з найцікавіших та впливових творів світової літератури. Це не просто історія, а шедевр, який пропонує читачам глибокі думки про життя, любов, справжнє щастя та цінності. І відповіді на ці питання можуть бути різними для кожної людини, що робить "Фауста" вічно актуальним та вартою уваги.