
Вопрос задан 20.06.2023 в 06:13.
Предмет Литература.
Спрашивает Фоменко Илья.
Чи можна назвати роман мандри гуллівера сучасним?


Ответы на вопрос

Отвечает Мясникова Кристина.
Самого Свіфта найбільше цікавили проблеми політичні, тому його твір – це сатира на сучасну йому Англію.
Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. “Відраза і жах Всесвіту”, імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. “Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього”. У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714-1726 роках.
Як можна стати міністром? Мабуть, на це можна так відповісти: “Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах”. У Ліліпутії це проходить дещо інакше.
Придворні танцюють на канаті… У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.
У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів – тремексенів і слемексенів, Тремексени – прихильники високих підборів на взутті, слемексени – низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.
Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною? З’ясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців.
Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміху.
Письменник вважав, що читача треба не розважати, а будити в ньому злість, примушувати бачити себе у справжньому вигляді. Не випадково Дж. Свіфт писав: “Сатира – своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного”.
Сміх письменника – це засіб боротьби із суспільством, в якому викриваються його брехливість і вади. Свіфт – викривач тогочасних порядків. Він порівнює царський двір з помийницею, сенат – із табуном гусей.
Гуллівер відкрив маленький світ, щоб продемонструвати нищість і безглуздість державних установ Ліліпутії. Оскільки Ліліпутія – це алегорія, то зрозуміло, що Англія, яку критикує Свіфт, не може бути прикладом для інших держав. А це вже серйозний висновок.
Тому я і вважаю, що твір Свіфта – складний політичний твір.
Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. “Відраза і жах Всесвіту”, імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. “Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього”. У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714-1726 роках.
Як можна стати міністром? Мабуть, на це можна так відповісти: “Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах”. У Ліліпутії це проходить дещо інакше.
Придворні танцюють на канаті… У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.
У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів – тремексенів і слемексенів, Тремексени – прихильники високих підборів на взутті, слемексени – низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.
Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною? З’ясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців.
Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміху.
Письменник вважав, що читача треба не розважати, а будити в ньому злість, примушувати бачити себе у справжньому вигляді. Не випадково Дж. Свіфт писав: “Сатира – своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного”.
Сміх письменника – це засіб боротьби із суспільством, в якому викриваються його брехливість і вади. Свіфт – викривач тогочасних порядків. Він порівнює царський двір з помийницею, сенат – із табуном гусей.
Гуллівер відкрив маленький світ, щоб продемонструвати нищість і безглуздість державних установ Ліліпутії. Оскільки Ліліпутія – це алегорія, то зрозуміло, що Англія, яку критикує Свіфт, не може бути прикладом для інших держав. А це вже серйозний висновок.
Тому я і вважаю, що твір Свіфта – складний політичний твір.



Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.
Роман "Мандри Гуллівера" був написаний Джонатаном Свіфтом у 1726 році, тому важко назвати його сучасним. Проте, теми, які він порушує, такі як соціальна справедливість, політичні конфлікти, культурні різноманіття та релігійні переконання, є актуальними й сьогодні.
"Мандри Гуллівера" можна розглядати як сучасний у тому розумінні, що його теми та ідеї є вічними й актуальними для будь-якої епохи. Крім того, роман досліджує психологічні аспекти людської природи, які завжди залишаються актуальними.
Таким чином, хоча "Мандри Гуллівера" був написаний понад 300 років тому, його можна розглядати як сучасний у своїй актуальності й важливості тем, які він порушує.


Похожие вопросы
Топ вопросов за вчера в категории Литература
Последние заданные вопросы в категории Литература
Предметы
-
Математика
-
Литература
-
Алгебра
-
Русский язык
-
Геометрия
-
Английский язык
-
Химия
-
Физика
-
Биология
-
Другие предметы
-
История
-
Обществознание
-
Окружающий мир
-
География
-
Українська мова
-
Информатика
-
Українська література
-
Қазақ тiлi
-
Экономика
-
Музыка
-
Право
-
Беларуская мова
-
Французский язык
-
Немецкий язык
-
МХК
-
ОБЖ
-
Психология
-
Физкультура и спорт
-
Астрономия
-
Кыргыз тили
-
Оʻzbek tili