Question

СРОЧНООООООО!!!!!!!!!!!!Твір роздум діти війни Джона бойна​

Answer 1

Чи зможе колючий дріт розділити душі людей? І чи приходить розплата за наші гріхи? Розібратися у цьому вам допоможе роман ірландського письменника Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» (Видавництво Старого Лева).

Коли я роблю помилки, мене карають, - наполягав Бруно.-роздратований, що правила, які застосовуються до дітей, схоже не застосовуються до дорослих (попри те, що вони ж таки їх вигадують).

На перший погляд, назва книжки не викликає особливих емоцій. Вона навіть асоціюється з чимось теплим, по-справжньому милим і дитячим, однак тільки доти, доки не задумаєшся над тим, що означає слово «смугаста». Саме воно поступово відсилає читача до історії дев'ятирічного хлопчика.

Головний герой роману - маленький німець Бруно. Він має усе: п'ятиповерховий будинок в Берліні, «найкращих друзів у світі», купу веселих занять та мрій. Лише старша сестра, «безнадійний випадок», ніяк не дає йому спокою. Життя Бруно кардинально змінюється, коли його батько стає комендантом концентраційного табору. Сім'ю хлопчика очікує переїзд. Однак на новому місці Бруно знайомиться з маленьким в'язнем - євреєм на ім'я Шмуль. Тоді і починається ця історія... Події роману розгортаються на тлі Другої світової війни, але автор жодного разу не каже про це прямо. Читач сам розуміє історичний контекст через окремі деталі. Абсурдність реальності автор вміло підкреслює завдяки наївному «рожевому» світогляду дитини. Багатий хлопчик, який жодного разу не відчував голод, не розуміє, чому фермери у смугастих піжамах такі худі та сумні, а головне - чому їх не випускають

Объяснение:

Answer 2

Діти війни

У світі, де війна стає обрієм реальності, діти стають найбільш вразливими і невинними жертвами. Вони ростуть серед руйнувань, страху та невпевненості. Їхнє дитинство розтрощується бомбами і вогнем, залишаючи лише підлий слід знищення і туги.

Один зі свідків цієї жорстокості – Джон Бойн. Він був дитиною війни, який виросли в тіні надзвичайних обставин. Його дитинство було позбавлене звичайних радощів і безтурботності. Замість того, щоб грати у свої улюблені ігри і мріяти про майбутнє, він ділився своїми днівками між бомбосховищем і останками родинного будинку.

Для Джона Бойна війна стала як розломлене дзеркало, яке відображає непідготовленість людства зрозуміти і примиритися. Він бачив, як дорослі мужньо стояли на фронті, гинучи за свою країну, але це не змінювало нічого. Війна забирала їх усе – життя, мрії, надії.

Джон Бойн спостерігав за руйнуванням міст, убитими і пораненими людьми, хвилями безсонних ночей і нервовими зламами. Він бачив дорослих, які стають тінню самих себе, втрачаючи гуманізм і зв'язок з реальністю. Він бачив дітей, які стають сиротами, втрачаючи своїх батьків та світле майбутнє.

Та все ж, серед цієї темряви і страждань, Джон Бойн зберіг надію. Він вірив у людську силу і здатність до зміни. Він мр