Question

Як змінювалося лицарське озброєння 3 часом?​

Answer 1

Відповідь:

Раннього середньовіччя (5-10 століття): Воїни були взагалі неозброєні, або ж були забезпечені лише простими зброями, такими як дерев'яні щити та дерев'яні копи. З часом, з'явилися малий меч, який носили на поясі та простий ланцюговий наплічник.

Епоха Раннього Середньовіччя (11-13 століття): У цей період було винайдено нові види зброї, такі як броньовані коні, жилети та зброя з металу. На зміну копьям прийшли стріли та важкий меч, який був зручніший для бою в ланцюговій броні.

Пізнє Середньовіччя (14-15 століття): На цей період припадає піднесення рис характерних для лицарів, які носили повні броні з металу, включаючи головний убор, наплічник, лати, рукавиці та кирасу. Озброєння, також стало важчим і складнішим, щоб забезпечити максимальний захист. У цей період також з'явився кінський щит та нові види зброї, такі як аркебуза та ковальські молотки.

Пояснення:

Answer 2

Ответ:

Лицарі Середньовіччя об'єднувались в організації, які назвались орденами (анг. order). Ордени були як світськими так і духовними. Перші релігійні ордени лицарів було створено під час хрестових походів для захисту, супроводу, догляду за прочанами до Святої землі і святих місць і захисту від мусульман. Умовами для членів ордену були бідність, цнотливість, послух і військова служба. З середини 14-го Століття ордени давали надійну базу для влади монарха. Серед основних — Мальтійський орден, Орден Підв'язки, Орден святого Гумберта , Орден тамплієрів.Озброєння лицаря. Метрополітен-музей, Нью-Йорк

У XI—XII ст. важкоозброєні лицарі захищали себе тільки кольчугами, а легкоозброєні вершники йшли в бій абсолютно без металевих обладунків. У XIII ст., у міру того як важкоозброєна кіннота запасається нагрудниками і корсетами, в битву трьох коней (звичайно типу дестріє) і одного, двох або трьох зброєносців, яких, зазвичай, набирали із залежних людей або лицарських синів, що не отримали присвячення в лицарі. Зброєносці спочатку йшли в битву пішими і під час сутичок залишалися позаду, із запасними кіньми і зброєю. Коли в XIV ст. серед лицарів укоренився звичай спішуватись під час битви, то зброєносці стали набиратися з легких вершників; рахунок лицарському війську став йти по «списах», рахуючи трьох вершників як один лицарський спис.Жили лицарі за рахунок земельних наділів та відсотку з трофеїв. На прикладі IV хрестового походу, згідно де Віллардуена.

Щоб збільшити їх кількість у VIII столітті франкські королі починають роздачу церковних та королівських земель за певні заслуги та послуг. При цьому людина, що отримала наділ землі більше 12 гуф (1 гуф це десь 7 –10 гектарів), була зобов’язана явитися на військову службу з повним озброєнням важкого вершника.

Володіння землями, участь у війнах під прапором короля франції, участь в лицарських турнірах, битви з іншими феодалами.

Лицарські обладунки і озброєння Середньовіччя змінювалися, дуже швидко. лицарські лати середини XV в. навіть віддалено не були схожі на те, чим захищали себе воїни в XII або XIII ст. Еволюція стала особливо помітною в пізніше Середньовіччя, коли мало не щороку привносив зміни у вигляд захисного і наступального озброєння. До кінця XIV - початку XV ст. остаточно оформився вигляд повного латного обладунку. У 20- 30-і рр. XV ст. найкращими вважалися обладунки, зроблені італійськими і насамперед міланським зброярами, славляться надзвичайною майстерністю своєї роботи. Поряд з італійськими були популярні також зброярі півдня Німеччини та Нідерландів.

винятковою популярністю користувалося конічне забрало, яке через свою форму по-німецьки називалося «хундгугелем» (собача голова). Завдяки такій формі навіть потужні удари списи зісковзували, не завдаючи шкоди. Для полегшення дихання і забезпечення кращого огляду забрала забезпечувалися нижнім прорізом на рівні рота і численними круглими отворами. Ці отвори могли розташовуватися тільки на правій половині забрала, що обумовлювалося умовами кінного бою на списах.

Піхота, кавалерія

Володіння землями, участь у війнах під прапором короля франції, участь в лицарських турнірах, битви з іншими феодалами

Х - ХV століття

Фальшіо, Бойова сокира, Бойовий молот, Пірнач, Булава, Бойовий біч, Спис, Меч, Кинжал, Бойовий ніж, Стилет, Секіра, Клавець

Символ Французьких лицарів.png

Французькі лицарі — середньовічний дворянський почесний титул у Франції.

Лицарські обладунки і озброєння Середньовіччя змінювалися, мало не з такою ж швидкістю, як і сучасна мода. І лицарські лати середини XV в. навіть віддалено не були схожі на те, чим захищали себе воїни в XII або XIII ст. Еволюція стала особливо помітною в пізніше Середньовіччя, коли мало не щороку привносив зміни у вигляд захисного і наступального озброєння. До кінця XIV - початку XV ст. остаточно оформився вигляд повного латного обладунку. У 20- 30-і рр. XV ст. найкращими вважалися обладунки, зроблені італійськими і насамперед міланським зброярами, славляться надзвичайною майстерністю своєї роботи. Поряд з італійськими були популярні також зброярі півдня Німеччини та Нідерландів.

До першої третини XV ст. лицарі використовували чотири види шоломів: басінет, арме, салад і шоломи з полями (шапель -де -фер). Басінет - шолом з напівсферичним або конічним вщент , забезпеченим забралом. Басінети кінця XIV - початку XV ст. мали задню пластину, яка опускається на спину воїна, а також нашийник, який надійно захищав голову і шию воїна. Басінети з подовженою нашийною пластиною називалися «великими басінетами» і отримали чимале поширення. Великі басінети завжди забезпечувалися забралом. В кінці XIV ст

Шолом французького лицаря.

. винятковою популярністю користувалося конічне забрало, яке через свою форму по-німецьки називалося «хундгугелем» (собача голова). Завдяки такій формі навіть потужні »

Answer 3

Лицарське озброєння пройшло значні зміни протягом свого існування в середньовіччі. Ось кілька ключових етапів у розвитку лицарського озброєння:

1. Ранні середньовіччя (V-VIII століття): - Германські та візантійські впливи: На ранніх етапах розвитку, лицарське озброєння було схильним до впливу германських та візантійських стилів. Лицарі використовували шоломи з одним отвором для очей, круглі щити, і металеві обладунки.

2. Високий середні віки (IX-XIII століття): - Поява ланцюгової броні: У цей період важливим елементом стало використання ланцюгової броні, що забезпечувала кращий захист від ударів. Шоломи стали більш складними, а на грудях і спині почали використовувати металеві пластини.

3. Кінець середньовіччя (XIV-XV століття): - Повна пластинчата броня: Однією з ключових змін була поява повної пластинчатої броні. Це було дуже ефективною захистом, але також робило лицарів менш рухливими. З'явилися великі шоломи з візиром та інші елементи, які забезпечували повний захист обличчя.

4. Ранні новоочисні часи (XVI-XVII століття): - Поширення вогнепальної зброї: Поява вогнепальної зброї, такої як мушкети, справила великий вплив на еволюцію озброєння. Лицарі вже не могли полагоджуватися лише на броню проти вогнепальних атак. Це привело до зменшення важкості броні та більшої уваги до швидкості і маневреності.

З часом, зміни в технології та стратегіях ведення війни спричинили дедалі більші зміни у лицарському озброєнні. Із зникненням лицарської культури у зв'язку із соціальними та військовими змінами, традиційне лицарське озброєння втратило свою актуальність.