Question

Хто з правителів Японії віддав владу і занурився у вивчення історії?​

Answer 1

Відповідь:Титули

Церемоніальна корона Імператорів Японії.

Японське ієрогліфічне сполучення тенно  — «Небесний господар» — зазвичай перекладають українською мовою як «Імператор». Воно потрапило до Японії з Китаю. Стародавні японці вимовляли це сполучення як сумера мікото, субераґі або субероґі — «Панівний господар» і позначали ним власного монарха. У стародавньому Китаї воно звучало тяньхуан і вказувало на даоське божество Тяньхуана, уособлення Полярної зірки, господаря Неба й одного з трійці владик всесвіту[7]. Термін «Небесний господар» був релігійним, тому в історії Китаю жоден правитель, за винятком імператора Гаоцзуна з династії Тан, не вживав це сполучення як титул[4].

За повідомленням «Анналів Японії» титул тенно стосовно японського монарха вперше використав принц-регент Шьотоку. 608 року він надіслав китайській стороні державну грамоту, в якій називав китайського правителя «Господарем і владикою Заходу»[8], а японського — «Небесним господарем Сходу»[4][9]. Ймовірно, прийняття правителями стародавньої японської держави Ямато нового титулу тенно мусило підкреслити їхнє божественне походження і сакральну природу їхньої влади[4]. Вони укріплювали свій статус всеяпонського первосвященика, який шляхом здійснення ритуалів та проведення свят зливався із божеством і керував країною від його імені. Саме таке розуміння цього титулу відбилося в його старояпонській назві сумера мікото, де сумера означало «управляти, правити», а мікото позначало «господаря» і «божество» одночасно[4].

Основним титулом японських монархів був тенно, проте існувало багато інших синонімічних титулів та звертань, що позначали їхню особу. Зокрема, з середини VII століття, для підкреслення поєднання божественної та людської природи правителя, його називали арахіто-ґамі — «боголюдина»[10] або акіцу-мікамі — «втілене божество»[11]. Стародавній титул хі-но-міко — «син Сонця»[12] використовувався для наголосу на походженні роду монарха від синтоїстької богині сонця Аматерасу[4]. Також вживалися старояпонські титули і звертання, що підкреслювали найвище місце правителя у соціальній ієрархії:

ітідзін — «найперший»[13] сейдзьо — «його свята високість»[14]

камі-ґоітідзін — «його найперша високість»[15] сюдзьо — «його панська високість»[16]

кіндзьо — «його правляча високість»[17] тоґін — «пануючий»[18]

кодзьо — «його господарська високість»[19] тодай — «правлячий»[20]

окімі — «великий господар»[21] хідзірі — «святий»[22]

сісон — «його шанованість»[23] уе або камі  — «його високість»[24]

Окрім японських титулів вживалися і китайські, якими традиційно позначали імператорів китайських династій і які були тісно пов'язані з китайськими філософськими концепціями Піднебесної, мандату Неба, феншуй тощо. Наприклад:

бандзьо — «міріада колісниць»[25] іттен бандзьо но кімі — «господар Піднебесної й міріади колісниць»[26]

бандзьо но кімі — «господар міріади колісниць»[27] наммен — «південноликий»[28]

ґьо — «повелитель чотирьох морів»[29] наммен но сі — «його південноликість»[30]

іттен но кімі — «господар Піднебесної»[31] тенсі — «син Неба»[32]

Також існувала низка титулів буддистського походження, оскільки японського монарха вважали покровителем буддизму в країні.

дзендзю но арудзі — «пан десяти чеснот»[33] конрін — «золоте колесо»[34].

дзендзю но о — «ван десяти чеснот»[35] конрін дзьоо — «святий ван золотого колеса»[36]

дзендзю но кімі — «господар десяти чеснот»[37] сейко — «святий господар»[38]

Вживали також опосередковані назви, що позначали японського монарха. Вони виникли завдяки традиції табуювання імен правителів, а подекуди — і титулів. Зокрема, монарха часто називали словами, що асоціювалися з його резиденцією: мікадо — «ворота»[39], уті — «покої»[40], оояке — «двір»[41] або сінґі — «палац»[42]. Оскільки доступ до резиденції було суворо регламентовано, правителя також іменували кінрі — «заброний палац»[43] або кінтю — «той, хто в забороненому палаці»[44]. Інколи монарха називали відповідно до його транспортного засобу: дзьойо — «паланкін»[45] або сяґа — «карета»[46]. Існувало також шанобливе звертання хейка — «підніжжя», що вказувало на підніжжя сходів Імператорського палацу[4]. В українській мові це звертання традиційно передають як «Його величність».

Починаючи з 1868 року, після реставрації Мейдзі, основним офіційним титулом японських монархів у зносинах з правителями інших держав став титул тенно. Його перекладали на європейські мови як «Імператор». Поряд із цим титулом офіційно використовувався титул котей, прямий аналог китайського імператорського титулу хуанді. У квітні 1936 року, внаслідок уніфікації титулів, тенно став єдиним звертанням до японського монарха в міжнародних документах японською мовою[4].

Імена

Пояснення:

Answer 2

Хто з правителів Японії віддав владу і занурився у вивчення історії?

Одним з правителів Японії, який віддав владу і занурився у вивчення історії, був імператор Хірохіто. Після закінчення Другої світової війни, Хірохіто втратив свою політичну владу, але залишився на троні Японії як символ держави. Він виявив глибокий інтерес до історії своєї країни та проводив дослідження в цій галузі.

Хірохіто був відомий своїми зусиллями у збереженні історичної спадщини Японії. Він вивчав історію своєї країни, зокрема періоди Стародавнього Японії, середньовіччя та сучасності. Його дослідження включали аналіз археологічних знахідок, документів та інших джерел.

Хірохіто також публікував свої дослідження та праці з історії Японії. Він активно співпрацював з істориками та вченими, щоб розширити свої знання про минуле своєї країни. Його праці стали важливим джерелом для вивчення історії Японії.

Узагалі, імператор Хірохіто віддав владу і занурився у вивчення історії Японії після Другої світової війни. Він проявляв глибокий інтерес до історії своєї країни та проводив дослідження в цій галузі