Question

Поясніть, чому Японія та Китай у 18 ст. здійснювали зовнішню політику у напрямку самоізоляції та «закриття» країни? До чого це призвело? (+ і -) даю 20б.​

Answer 1

Відповідь:

В 18 столітті Японія та Китай здійснювали політику самоізоляції через ряд причин:

1. Запобігання залученню до колоніальних війн та імперіалістичних конфліктів, що розгорталися в той час у Європі та Азії.

2. Збереження внутрішнього порядку та стабільності, що було важливим на тлі складних політичних та соціальних умов у цих країнах.

3. Збереження традиційного культурного спадщини та національного ідентичності в умовах іноземної експансії та впливу на західні цінності та культуру.

Однак, така політика призвела до певних негативних наслідків:

1. Обмеження торгівлі та економічного розвитку, що призвело до відставання від інших країн у цьому питанні.

2. Обмеження вільного розвитку науки, технологій та культури через відсутність зв'язку з іншими країнами.

3. Відсутність зовнішнього впливу на політичну та соціальну ситуацію, що важливо для забезпечення демократії та прав людини.

У другій половині 19 століття Японія та Китай змушені були змінити свою політику самоізоляції і звернутися до відкритого світу. Японія здійснила значний економічний розвиток, ставши однією з провідних економік світу, а Китай здійснив велику реформу, що призвела до значного розвитку економіки та покращення соціально-політичної ситуації.

Answer 2

У 18 столітті Японія та Китай вживали заходів для здійснення політики самоізоляції та "закриття" країни з різних причин, які включали економічні, політичні та культурні аспекти. Важливими чинниками для обох країн були бажання зберегти внутрішню стабільність та уникнути зовнішнього впливу, особливо щодо заходів за межами Азії.

Японія:

1. Самураї та Шоґунат: У Японії того часу владарювала система самураїв і шоґунатів. Потужні шоґуни вживали заходів для утримання контролю над країною, в тому числі обмеженням зовнішньої торгівлі та контактів з іншими країнами.

2. Криза стабільності: В період Едо (1603-1868) в Японії виникла деяка стабільність після багатьох років внутрішнього конфлікту. Щоб зберегти цю стабільність, японські владарі вирішили обмежити контакти з іншими країнами, переважно європейськими, щоб уникнути зовнішніх втручань та можливих конфліктів.

3. Сакоку: Політика самоізоляції в Японії виражалася через політику "сакоку", що буквально перекладається як "закриті двері". За цією політикою вводилися обмеження на контакти з іншими країнами, а іноземці були вислані або обмежені у своїх рухах в межах країни.

4. Християнський місіонеризм: Також важливим чинником був негативний досвід з християнським місіонеризмом у 16-17 століттях, що призвело до переслідувань та вигнання іноземних місіонерів. Японія боялася впливу ззовні та релігійної нестабільності.

Китай:

1. Тривалість династії Цин: У 18 столітті в Китаї правила династія Цин, яка вживала заходів для утримання влади та контролю. Збереження стабільності та внутрішнього порядку було для них пріоритетом.

2. Торговельні обмеження: Китай вживав політику обмеження зовнішньої торгівлі, де торговці мали обмежений доступ до китайського ринку. Це було пов'язано із стремлінням зберегти внутрішні ресурси та запобігти втратам золота та срібла, які вивозились за кордон.

3. Відмова від контактів з іноземцями: Китайська династія Цин вирішила обмежити контакти з іншими країнами, бо вони вважали, що зовнішні впливи можуть загрожувати стабільності і владі. Таким чином, вони відмовились від активного взаємодії з іншими націями.

Призвело це до наступного:

1. Технологічна відсталість: Самоізоляція обмежувала доступ до технологій та ідей, що призвело до технологічної відсталості обох країн у подальшому.

2. Культурна ізоляція: Ця політика призвела до культурної ізоляції, що суттєво вплинуло на розвиток культури та суспільства обох країн.

3. Втрата можливостей торгівлі: Обмеження зовнішньої торгівлі позначилося на економіці кра