Question

Тезисно охарактеризуйте становище українських земель у складі іноземних держав в ХІV - ХVІ ст. СРОЧНО!! ДАЮ 80 БАЛОВ

Answer 1

Українські землі у складі іноземних держав у XIV-XVI століттях можна охарактеризувати наступними тезами:

1. Політична роздробленість: Українські землі в цей період були розподілені між різними іноземними державами, зокрема Польщею, Литвою, Угорщиною та Османською імперією. Це спричиняло постійні конфлікти і змушувало українські землі брати участь у різних воєнних суперечках.

2. Культурна і релігійна самобутність: Українські землі зберігали свою культурну та релігійну самобутність попри перебування під владою іноземних держав. Українська православна церква і українська мова відіграли важливу роль у формуванні ідентичності українського народу.

3. Економічне використання: Іноземні держави займалися економічним використанням українських земель. Аграрна сфера, особливо сільське господарство, була важливою галуззю економіки, яка забезпечувала виробництво харчових продуктів для метрополій.

4. Культурний вплив: При перебуванні у складі іноземних держав, українські землі взаємодіяли з різними культурами і мали змогу брати участь у культурному обміні. Наприклад, вплив польської культури на українське мистецтво та архітектуру був помітним у цей період.

5. Боротьба за незалежність: Незважаючи на наявність іноземного впливу, на українських землях проявлялася постійна боротьба за національну незалежність. Це виявлялося у повстаннях, козацьких рухах та спробах створення самостійних українських державних утворень.

У цілому, українські землі у XIV-XVI століттях перебували під владою іноземних держав, що призвело до складної політичної ситуації та економічного використання ресурсів. Проте, український народ зберігав свою культурну та релігійну самобутність і боровся за свою незалежність.

Answer 2

Українські землі у складі іноземних держав у ХІV - ХVІ ст. стали предметом спостереження та конфліктів між різними суб'єктами політичної влади в Центральній та Східній Європі. На початку ХІV ст. значну частину території України охопило Золотоордынське хаосове панування, яке супроводжувалося постійними конфліктами та воєнами між різними князівствами. Зокрема, велике впливу на ці території в той час мали Велике князівство Литовське та Королівство Польське.

У другій половині ХІV ст. Литовське князівство, яке тоді об'єднувало Литву, Русь та Білорусь, зуміло відновити політичну та економічну стабільність на своїх територіях. Значна частина українських земель увійшла до складу Литви та Русі, що забезпечило їм певну автономію та розвиток культурного життя. В цей період в Україні стало поширеним княжий устрій та застосування права локальної самоврядування.

У ХV ст. українські землі опинилися під владою Королівства Польського. Польська шляхта, яка ставила усе більше привілеїв собі та обмежувала права української еліти, викликала соціальні та політичні напруження. Злочинні польські шляхетські розбоїни, які мали на меті позбавити українські землі їхніх належних власників, спричинили збройні виступи козаків та селян проти польського панування.

Таким чином, становище українських земель у складі іноземних держав у ХІV-ХVІ ст. було складним і протиріччям. З одного боку, вони набули певної автономії та розвитку культури за часів Литовського князівства, з іншого боку, під впливом польської шляхти та її привілеїв українські землі стали суспільно-політичним лютим розбратом. Воскресіння припадає на сьогодні, де на Україні сформувалася єдина та незалежна держава.