Question

Чому міжнародні відносини 18 століття називають системою рівноваги

Answer 1

Відповідь:

Система рівноваги 18 століття базувалася на принципі балансу сил. За цим принципом країни створювали союзи та коаліції, щоб утримувати потенційно агресивні держави від розширення їх впливу і територіальних претензій. Якщо одна держава набувала переваги, інші країни об'єднувалися для збереження балансу сил

Пояснення:

Основними принципами системи рівноваги 18 століття були:

1. Перебудова союзів та коаліцій: Країни утворювали альянси для балансування сильних держав або відвернення загрози з їх боку. Залежно від поточної ситуації альянси могли змінюватися.
2.  Система конгресів: Регулярні дипломатичні зустрічі між державами проводилися для вирішення спільних проблем та врегулювання конфліктів. Найвідомішими зустрічами цього часу були Віденський конгрес 1814-1815 років та Берлінський конгрес 1878 року.
3. Запобігання домінуванню однієї держави: Система рівноваги прагнула утримати будь-яку державу від досягнення монополії на владу або контроль над регіонами. Таке домінування вважалося загрозою для стабільності і незалежності інших держав.

Answer 2

Міжнародні відносини 18 століття називають системою рівноваги, оскільки характеризувалися принципом балансу сил між провідними європейськими державами. В цей період сталася серія воєн і дипломатичних змагань, що особливо актуалізувало концепцію забезпечення рівноваги сил.

Основні фактори, що сприяли розвитку системи рівноваги у 18 столітті, включали геополітичні позиції держав, торгівельні і колоніальні претензії, а також амбіції лідерів цих держав.

У цей період найпотужнішими державами були Франція, Австрійська імперія, Англія і Пруссія. Кожна з цих держав мала свої власні інтереси та стратегічні цілі. Для забезпечення рівноваги сил, вони використовували дипломатію, альянси, військові операції та переговори.

Система рівноваги у 18 столітті була спрямована на уникнення домінування однієї держави над іншими, що могло би призвести до виникнення конфліктів. Хоча війни все ж спалахували (наприклад, Велика Північна війна, Семиретлівська війна), рівновага сил допомагала запобігти вибуху глобальних конфліктів.

Наприклад, доктрина «Причайщика» кардинала Рішельє намагалася налагодити рівновагу сил на континенті шляхом активної зовнішньої політики Франції і встановлення союзів з однією або декількома державами проти інших.

У цій системі рівноваги сил головна мета кожної держави полягала в забезпеченні своїх інтересів та збереженні своєї територіальної цілісності. Спроба будь-якої держави досягти переваги понад іншими могла призвести до антибалансу і викликати спалахи конфліктів.

Отже, система рівноваги у 18 столітті називається так через пріоритет балансу сил між провідними державами. Вона сприяла запобіганню глобальних конфліктів, однак водночас стимулювала воєнні дії та дипломатичні зусилля для забезпечення власних інтересів.