Question

Доповідь на тему Правозахисні аспекти в діяльності лідерів українського національного руху

Answer 1

Ответ:

У наслідок революції 1917 – 1920-х рр. в основній частині України встановилася принесена на багнетах із Росії державність однопартійного, тоталітарного типу, яку, однак, можна розглядати як компроміс між пробудженими українськими національними і російськими окупаційними силами. Уже в 20-х роках ця чужа українському народові влада змусила виїхати за кордон, репресувала або фізично винищила всіх власників, підприємливих людей, усіх членів українських політичних і громадських організацій (у тому числі й Української комуністичної партії – “боротьбистів”), усіх чиновників Української Народної Республіки, тобто національну, ще нечисленну, провідну верству. Але, щоб утриматися в Україні, партія більшовиків, у якій українці становили мізерну меншість, мусила рахуватися з потужним наростанням національних сил, тому підтримала політику коренізації, тобто українізації. Формувалася течія націонал-комунізму (Микола Скрипник, Микола Хвильовий, Олександр Шумський). Переконавшись, що процес стає неконтрольованим і загрожує формуванням модерної української нації та створенням самостійної української держави, яка, безперечно, швидко відмовилася б від чужого їй тоталітарного режиму, а закамуфльованій під СРСР Російській імперії – остаточним розпадом, російські окупаційні сили з 1929 року перейшли в рішучий наступ проти українства як такого. Теза Й. Сталіна, що українська інтеліґенція не заслуговує довір’я, означала на практиці тотальне фізичне винищення в 30-х роках нової української еліти, що формувалася вже переважно в лоні Комуністичної партії (більшовиків) України та Української Автокефальної Православної Церкви. Початок винищенню було покладено “справою СВУ” – цілком сфабрикованої Головним Політичним Управлінням “Спілки визволення України”.

Оскільки український етнос з його волелюбністю, приватновласницькою психологією та глибокою релігійністю взагалі не годився для створення “єдиного радянського народу – будівника комунізму”, то обезголовлення нації було доповнене (під виглядом “розкуркулення”) ще й ліквідацією кращої частини українського селянства. Масовий спротив колективізації був зламаний штучно викликаним голодом. Унаслідок масового винищення й депортації корінного українського населення на Схід (а під час Другої світової війни й на Захід) та масового “доприсєлєнія” (це тодішній офіційний термін) на його місце чужорідного населення – носія тоталітарної ідеології, генофонд українського народу – носія демократичного, волелюбного, християнського світогляду – був тяжко підірваний і значно змінений у гірший бік. Адже винищувався найкращий елемент. Проте мусимо погодитися, що українці як нація, за висловом Мирослава Мариновича, теж мають на собі “гріх комунізму” і тяжко його покутують.

Объяснение:

Answer 2

Правозахисні аспекти в діяльності лідерів українського національного руху є важливою складовою їхньої ролі в суспільстві. Ці лідери виступають за права та свободи свого народу, активно беруть участь у політичному процесі та суспільному житті, щоб забезпечити гідне місце України серед націй світу. Розглянемо деякі ключові аспекти правозахисту в контексті діяльності лідерів українського національного руху:

1. Захист прав людини та громадянина: Лідери українського національного руху активно виступають за захист прав і свобод своїх співгромадян. Це включає в себе боротьбу з політичними репресіями, забезпеченням свободи слова, права на мирні зібрання та інші основні права людини.

2. Національна безпека та суверенітет: Лідери українського національного руху відіграють важливу роль у зміцненні національної безпеки та забезпеченні суверенітету країни. Вони виступають проти зовнішнього тисків та інтервенцій, а також працюють над консолідацією національного єднання.

3. Боротьба за права меншин: Лідери українського національного руху акцентують на важливості захисту прав меншин. Це може включати участь у прийнятті законів, спрямованих на запобігання дискримінації, та підтримку інклюзивної політики.

4. Боротьба за права жінок: Лідери також виступають за рівні права для жінок у всіх сферах суспільства, від політики до економіки. Вони підтримують жіночі рухи та ініціативи для забезпечення гендерної рівності.

5. Протидія корупції: Боротьба з корупцією є однією з ключових задач лідерів українського національного руху. Вони сприяють створенню ефективних систем контролю та прозорості в урядових інституціях.

6. Партнерство з міжнародними організаціями: Лідери українського національного руху активно співпрацюють з міжнародними правозахисними організаціями, такими як ООН, для підтримки своїх ініціатив і залучення уваги світової громадськості до проблем в Україні.

Правозахисна діяльність лідерів українського національного руху є важливою не лише для забезпечення прав та свобод власного народу, але й для підтримки загального розвитку демократії та правової держави в Україні.