Question

Перечитайте прозовий текст, яким Т. Шевченко закінчує поему «Гайдамаки» і дайте відповіді на запитання: ...Весело подивитися на сліпого Кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: «Слава Богу, що минуло», — а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми словʼяне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову із своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря й до моря — славʼянська земля. • Про які етнологічні дослідження щодо «братів-словʼян» не міг у ХІХ ст. знати Т. Шевченко? • Які погляди Кирило-Мефодіївського братства відображені в процитованих словах поета?

Answer 1

Тарас Шевченко в заключній частині поеми "Гайдамаки" розмірковує про історію та взаємини між слов'янськими народами, зокрема між українцями і поляками. Текст, на який ви посилаєтеся, вражає своєрідним пафосом і роздумами про минуле та майбутнє. Він звертає увагу читача на те, як приємно подивитися на сліпого Кобзаря, який заспокоюється в обіймах з хлопцем під тином. Це стає своєрідною алегорією примирення, хоча сам Кобзар сліпий, і це може вказувати на те, що це примирення не базується на зовнішніх обставинах або фізичних спроможностях.

Далі, Шевченко виражає радість від того, що минулое, як боротьба ляхів і козаків, вже в історії. Однак в той же час його серце болить, оскільки він усвідомлює, що всі ми є дітьми однієї матері, всі слов'яни. Це свідчить про велику тугу поета за єдністю слов'янських народів.

У фінальних рядках поет закликає нащадків бачити помилки своїх батьків, щоб вони могли знову зблизитися зі своїми ворогами. Закликати до миру та єднання між народами є типовим для Шевченка, адже він вірив у спільну долю слов'ян.

Щодо етнологічних досліджень, у XIX столітті Тарас Шевченко, ймовірно, не міг знати про багато сучасних наукових даних і досліджень про етнографію та етнологію слов'янських народів. Тодішня інформація могла базуватися на міфах, легендах та історичних джерелах.

Щодо поглядів Кирило-Мефодіївського братства, які можна відобразити в цитованих словах поета, слід відзначити, що братство прагнуло зберегти і розповсюджувати культурну та релігійну спадщину слов'янських народів. Вони прагнули об'єднати народи під спільними цілями і переконаннями, особливо в галузі освіти та писемності. Такі ідеї можуть вплинути на творчість Шевченка, який також вірив у спільний шлях і долю слов'ян.