Question

Яке значення, на вашу думку, мали ці стосунки для обох держав? Ромейська імперія та столичний Константинополь були важливими для торгівлі Русі. Тож походи русів до Царгорода упродовж IX – першої половини Х ст. були спрямовані не на руйнування Візантії, а на здобуття вигідних умов для торговців, вільний проїзд та побут посланців, до чого поступово додавалися можливості для наймання русів на імператорську службу. Ромеї оцінили бойову міць руських дружинників, тому охоче приймали їх до війська. Імперська влада натомість схиляла князів до прийняття християнства. Якщо для укладання угоди з Аскольдом його хрещення було обов’язковою умовою (із «варварами» імператори воліли не домовлятися), то княгиня Ольга прийняла християнство добровільно. Ситуація змінилася у 964 р., коли князь Святослав зайняв престол свого батька. Він був прихильником язичництва, а війна стала справою його життя («Іду на ви», – гасло князя, відоме із літопису). Того ж року Святослав почав упокорення в’ятичів, близько 965 р. розбив Хозарський каганат. Його войовничість вирішили використати візантійці у боротьбі із болгарами. Князь Святослав у 967–968 роках здійснив успішний похід проти Першого болгарського царства, захопивши частину земель. Лише печенізька облога Києва «відкликала» його на Русь. Київські бояри, княгиня Ольга докоряли князю за байдужість до рідної землі, проте завойовані землі на Дунаї йому були цікавішими, ніж Середнє Подніпров’я.Після смерті матері князь Святослав розділив Русь між синами і вирушив до болгарських володінь. Він захопив столицю Преслав і не хотів далі ділитися з візантійцями. Князь із військом дійшов до Адріанополя (м. Едірне, Туреччина), проте його зупинила ромейська армія. Під тиском супротивника довелося відступити у Доростол (Силістра, Болгарія). Тривала війна виснажувала русів та візантійців. Від князя Святослава відокремилися його союзники угри та печеніги, чимало болгарської знаті він стратив, бо підозрював у зраді. За таких умов довелося укладати мир. Князю та його дружинникам дозволялося покинути болгарські землі, напевно, для Русі зберігалися торгові привілеї. Проте ромеї підкупили печенізького хана. Знекровлене у боях руське військо було оточене і розбите на зворотному шляху. Князь Святослав загинув 972 р.

Answer 1

Ответ:

Для обох держав, тобто Ромейської імперії (Візантії) і Русі, стосунки відігравали важливу роль. Русь зацікавлена була у сприянні своїм торговим і політичним інтересам через відносини з Візантією, оскільки імперія була важливим торговим партнером. Русь намагалася отримати вигідні умови для торгівлі, вільного проїзду та побуту посланців. З іншого боку, Візантія бачила у руських дружинах відмінну бойову силу і використовувала руських воїнів у своїх військах.

Зміна ситуації настала під час князювання Святослава, який був прихильником язичництва і був нахилений до завоювань. Його військові походи проти болгар і Візантії призвели до загострення відносин і руйнування попередніх домовленостей. Князь Святослав загинув у боротьбі, і це подальше загострення ситуації призвело до погіршення стосунків між Руссю та Візантією.

Отже, стосунки між Руссю і Візантією мали значення як для торговельних інтересів, так і для геополітичної ситуації в регіоні.

Объяснение:

Answer 2

Стосунки між Руською державою та Ромейською імперією (Візантією) у IX - першій половині X століття мали значення як для обох держав, так і для їхніх громадян. Основні аспекти цих стосунків включали торговельні взаємовідносини, військову співпрацю, асиміляцію культурних та релігійних елементів.

1. Торговельні відносини: - Важливість Константинополя (Царгорода) для торгівлі Русі визначалася його стратегічним географічним положенням на перехресті шляхів між Заходом і Сходом. - Русь здійснювала походи до Царгорода не для руйнування Візантії, а для отримання вигідних умов торгівлі, вільного проїзду та побуту посланців. - Візантійці відчували важливість руських дружинників для своєї армії і охоче приймали їх до війська.

2. Політичні відносини: - Руські князі, зокрема князь Святослав, були шановані за свою бойову міць, імператорська влада охоче приймала їх до військової служби. - Водночас, імператорська влада намагалася схилити руських князів до прийняття християнства, що було важливим елементом політичної стратегії.

3. Релігійні трансформації: - Християнство стало складовою частиною стосунків між Руською і Візантійською державами. - Якщо хрещення було обов'язковою умовою для угоди з Аскольдом, княгиня Ольга добровільно прийняла християнство, що свідчило про еволюцію відносин.

4. Військові походи: - Князь Святослав веде війну проти в'ятичів, розбиває Хозарський каганат і бере участь у військових кампаніях проти болгар. - Поход Святослава до болгарських володінь призвів до конфлікту з Візантією, оскільки він відмовився ділитися здобутками.

5. Завершення стосунків: - Конфлікт із Візантією, дисгармонія з союзниками та стратегічний тиск призвели до відступу Святослава та укладення миру. - Хоча Русь можливо зберегла торгові привілеї, але військові втрати та політичні труднощі визначили кінцевий результат цих стосунків.

Загальною вагою цих стосунків було впливове значення Римської імперії (Візантії) на розвиток Русі, а також важливість Русі для імперії як торговельного та військового партнера.