Question

Аргументуйте (або спростуйте) думку про те, що в політиці щодо українського міста й села радянська влада й після війни використовувала довоєнні політичні, соціальні й господарські практики.

Answer 1

Ответ:

Радянська влада впроваджувала політику колективізації, спрямовану на об'єднання сільськогосподарських господарств. Ця політика почалася ще в 1920-1930-х і тривала й після війни.

Після війни в Україні тривала політика сталінізації, яка передбачала репресії та обмеження громадянських свобод. Це було властиво і для міст, і для сіл.

Радянська влада управляла містами та слами з централізованого рівня, встановлюючи планові завдання та керуючи господарською діяльністю.

Пропаганда комуністичних ідей проникла в усі сфери суспільства, включаючи міста та села. Ідеологічний вплив був відчутним у культурі, освіті та громадських організаціях.

Держава володіла практично всіма галузями економіки та господарства, в тому числі й в містах та селах.

Объяснение:

Answer 2

Українське місто й село після Другої світової війни опинилися під владою радянського режиму, що призвело до впровадження довоєнних політичних, соціальних та господарських практик. Зважаючи на історичний контекст, можна побачити, що радянська влада використовувала ці практики з метою контролю, централізації влади й підтримки свого ідеологічного курсу. Однак, варто зазначити, що ці заходи не завжди були спрямовані на покращення умов життя населення, а часто призводили до обмеження свободи й порушення прав людини.

Однією з основних практик радянської влади була колективізація, яка вплинула на сільське господарство. Вона призвела до конфіскації приватної землі й заміни її колгоспною структурою. Це призвело до зниження ефективності сільськогосподарського виробництва й зменшення стимулу для селян працювати, оскільки продукція не належала їм особисто. Багато селян опірно ставилися до цих змін, що призвело до масових репресій і голодоморів.

У містах радянська влада також впроваджувала централізовані політичні й економічні практики, що призводило до стримування ініціативи й творчості населення. Заборона альтернативних політичних партій й обмеження свободи слова призводили до монополізації влади, що не сприяло демократизації суспільства. Соціальна політика також часто ґрунтувалася на ідеології й призводила до обмеження свободи вибору й самовираження громадян.

Отже, радянська влада після війни використовувала довоєнні практики, які часто не тільки не сприяли розвитку міст та сіл, а й призводили до систематичного порушення прав людини та загострення соціально-економічних проблем. Деякі з цих наслідків ще мають вплив на українське суспільство й досі.