Question

1.Закон «Про 5 колосків»: охорона державної власності чи інструмент політики творення голоду? 2. Вивезення з УССР хліба на Північ, 1927–1933 рр.: добровільна допомога українців у побудові промисловості РСФСР чи економічна експлуатація українських ресурсів? 3. Український хліб на експорт у 1927–1933 рр.: зміцнення військово-промислового комплексу СССР як «передумови перемоги у ‘‘Великій вітчизняній війні’’» чи політика творення голоду? 4. Союзна продовольча допомога Україні в першій половині 1933 року: порятунок людей чи використання їжі як зброї? 5. Депортації «куркулів» з УССР у 1930-ті рр.: «заходи» для розбудови сільського господарства чи розпорошення українського народу як складова злочину геноциду? 6. Активний опір українського селянства під гаслами «Геть комуністів!», «Геть колгоспи!», «Хай живе УНР!»: прояви «українського шовінізму», поодинокі «вилазки купки куркулів» чи виявлення національної ідентичності та масовий спротив геноциду? 7. Знищення росією в Україні продовольчих складів і зерносховищ: неправда, випадковість чи свідомі дії держави-агресорки, спрямовані на нищення економіки України та спричинення голоду? 8. Масоване вивезення з тимчасово окупованих територій України продовольства до росії: «порятунок урожаю» чи відродження російської/совєтської імперської традиції експлуатації українських ресурсів? 9. Перешкоджання росією експорту українського збіжжя: піклування про власну безпеку чи свідомі дії, спрямовані на підрив економіки​

Answer 1

Задані питання стосуються складної історичної теми, яка включає події, що відбувалися в Україні в період радянського режиму, зокрема Голодомору 1932-1933 років. Ця тема є предметом обговорення і дослідження серед істориків і вчених.

Закон "Про 5 колосків" був однією зі спроб колективізації і контролю над сільським господарством. Проте, його вплив і наслідки можуть бути різними в залежності від контексту і реалій того часу.
Вивезення хліба з УССР було частиною економічної політики радянського режиму, і його наслідки можуть оцінюватися по-різному.
Експорт українського хліба може бути розгляданим як складова економічної політики радянського режиму.
Союзна продовольча допомога мала свої мотивації і наслідки, і її можна розглядати з різних точок зору.
Депортації "куркулів" також були складною історичною подією зі своїми мотиваціями і наслідками.
Активний опір селянства може бути розгляданим з точки зору національної ідентичності та спротиву геноциду.
Знищення продовольчих складів та зерносховищ має багато аспектів, і їх можна оцінювати з різних точок зору.
Масоване вивезення продовольства до Росії має свої причини та наслідки, які можна досліджувати.
Перешкоджання експорту збіжжя також може мати різні мотивації і наслідки.
Важливо враховувати, що дослідження історичних подій вимагає глибокого аналізу та об'єктивності. Завдання істориків - ретельно вивчати події, документи та контекст того часу, щоб розуміти історію більш повно і об'єктивно.

Answer 2

1. Закон "Про 5 колосків" був частиною політики колективізації, спрямованої на забезпечення державної власності на землю та урожай для підтримки індустріалізації. Однак, цей закон також використовувався як інструмент політики творення голоду, оскільки відбирався великий обсяг продукції у селян, що призвело до голоду та голодомору.

2. Вивезення хліба з УССР на Північ у 1927-1933 рр. було скоріше економічною експлуатацією українських ресурсів, ніж добровільною допомогою українців у побудові промисловості РСФСР. Це призвело до нестачі харчових ресурсів в Україні та відіграло свою роль у спричиненні голоду.

3. Експорт українського хліба у 1927-1933 рр. міг бути спрямований як на зміцнення військово-промислового комплексу СРСР, так і на політику творення голоду. Його обсяги були надто великими, що спричинило нестачу продуктів харчування в Україні та сприяло голодомору.

4. Союзна продовольча допомога Україні в першій половині 1933 року була використана як зброя для політичних цілей, а не як порятунок людей. Багато продуктів, які були відправлені в Україну, були використані для демонстрації доброї волі, а не для того, щоб допомогти голодуючому населенню.

5. Депортації "куркулів" з УССР у 1930-ті рр. були спрямовані на розпорошення українського народу та були складовою злочину геноциду. Ці дії були спрямовані на позбавлення українців їхніх земель та ресурсів, що призвело до подальшого загострення голоду.

6. Активний опір українського селянства був виявом національної ідентичності та масового спротиву геноциду. Виступи під гаслами "Геть комуністів!", "Геть колгоспи!", "Хай живе УНР!" були спрямовані на захист української національної самобутності та відстоювання прав українського народу.

7. Знищення продовольчих складів та зерносховищ в Україні було свідомими діями держави-агресорки, спрямованими на нищення економіки України та спричинення голоду. Ці дії були складовою політики творення голодомору.

8. Масоване вивезення з тимчасово окупованих територій України продовольства до Росії було відродженням імперської традиції експлуатації українських ресурсів. Це було спрямовано на забезпечення потреб Росії за рахунок українських ресурсів.

9. Перешкоджання експорту українського збіжжя було свідомими діями, спрямованими на підрив економіки України та спричинення голоду. Ці дії не були пов'язані з піклуванням про власну безпеку, а були частиною політики творення голодомору.