Question

Що визначало життя українських селян наприкінці 18- у 19 столітті

Answer 1

Ответ:

Наприкінці XVIII ст. землі, заселені українцями, опинились у складі Австрійської та Російської імперських політичних систем, життя в яких суттєво відрізнялося від звичних умов. Обидві імперії були величезними територіальними об’єднан­нями, що складалися з центру та підвладних територій, заселених різними народами.

Імперії мали централізовану структуру управління з особою імператора на верхівці владної піраміди. Виконання законів і розпоряджень імперського уряду покладалося на численне чиновництво. З-поміж різноманітних завдань, що покладалися на імперське чиновництво, найважливішим було збирання податків. Але використовувалися вони не на місцеві потреби, а на реалізацію імперських планів і, ясна річ, на потреби самих чиновників. Усіма засобами впливу імперія виховувала в них покору і вірність, наголошуючи, що це є головним моральним і релігійним обов’язком громадян. Відтак більшість населення поступово пристосовувалася до імперських порядків і вважала їх цілком розумними.

Велике значення в управлінні підвладними територіями поряд із чиновництвом надавалося армії. Для місцевого населення військовий ставав звичною постаттю, а для суспільної еліти військова служба була можливістю зробити непогану кар’єру. Одночасно з цим утримання імперської армії стало важким тягарем для населення українських земель.

Особливістю життя у складі імперій стала його детальна регламентація. В українському суспільстві попередньої доби суспільна влада – як козацька старшина, так і польська шляхта – ніколи не захоплювалися виданням значної кількості документів стосовно впорядкування питань повсякденного життя. Імперська влада, навпаки, вважала за необхідне регламентувати життя своїх багатонаціональних підданих на місцях, згідно з єдиними стандартами, чисельними розпорядженнями зі столиці.

Ставлення обох імперій до українських земель, загарблених ними наприкінці XVIII ст., мало значні відмінності. Австрійська імперія була гуртом різних народів, з-посеред яких жоден не мав абсолютної більшості. Внаслідок цього австрійський уряд ніколи не намагався стверджувати, що українські землі є корінними імперськими землями, і лише доводив своє право володіти ними, визнаючи при цьому, що їх населяють інші народи.

Російська імперія ніколи не визнавала, що підкорила землі, заселені іншим народом; навпаки, російський уряд постійно підкреслював, що землі Наддніпрянщини є давньою і невід’ємною частиною Росії, яку було раніше у неї відібрано, а тепер повернуто. Український народ уважали «малоросами» і часткою «великоросійського народу». Лише наприкінці ХІХ ст. внаслідок розгортання українського національного руху в імперських верхах про них дедалі частіше з майже неприхованим роздратуванням почали казати як про «інородців». Наявність в імперії російського народу, який складав більшість населення, спричиняли політику насильницької русифікації всіх сфер суспільного життя. Внаслідок цього питання збереження народної культури, історії та мови стало, без перебільшення, питанням виживання українців як етносу.

Answer 2

Життя українських селян наприкінці 18-го та у 19-му столітті

Життя українських селян наприкінці 18-го та у 19-му столітті було визначене різними факторами. Основні з них включають соціально-економічні умови, політичну ситуацію, культурні та релігійні впливи.

Соціально-економічні умови: Українські селяни того часу жили в основному в сільській місцевості і займалися сільським господарством. Вони працювали на землі, вирощували харчові культури та розводили худобу. Селяни були залежні від поміщиків, які володіли землею і вимагали плату за користування нею. Це створювало великі труднощі для селян, оскільки вони мали обмежений доступ до землі та ресурсів.

Політична ситуація: Україна наприкінці 18-го та у 19-му столітті перебувала під владою різних державних утворень, таких як Російська імперія, Австрійська імперія та Польсько-Литовська Королівство. Кожна з цих держав мала свою політику щодо українських селян. Наприклад, в Російській імперії було введено кріпосництво, що робило селян залежними від поміщиків і обмежувало їх права.

Культурні та релігійні впливи: Українські селяни мали свою унікальну культуру та традиції, які впливали на їхнє щоденне життя. Релігія, зокрема православ'я, відігравала важливу роль у житті селян. Вона впливала на їхні цінності, святкування та спосіб життя.

Життя українських селян наприкінці 18-го та у 19-му столітті було складним і визначалося соціально-економічними, політичними, культурними та релігійними факторами. Селяни стикалися з обмеженим доступом до землі та ресурсів, залежністю від поміщиків та впливом різних державних утворень. Однак, вони також мали свою унікальну культуру та традиції, які впливали на їхнє щоденне життя.