Question

спільні риси та відмінні економічного розвитку західноукраїнський земель та наддніпрянщини у 2 половині 19 ст (по 3 риси) ​

Answer 1

Ответ:

Наприкінці XVIII ст. - першій половиш XIX ст. на західноукраїнських землях: у Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті, які були під владою Австрійської монархії, теж поглибився процес розкладу феодально-кріпосницької системи, в її надрах поступово формувалися нові виробничі відносини.

На захоплених українських землях, особливо у Східній Галичині, продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості:

текстильна,

шкіряна,

соляна,

залізорудна,

тютюнова,

лісова.

Засновувалися нові:

папірні,

гути,

керамічні й залізоробні підприємства,

ливарні заводи, особливо в Стрійській окрузі.

У Винниках та Монастирській працювали тютюнові мануфактури. Загальнопоширеною галуззю промисловості було ґуральництво. У 1863 р. у Галичині й на Буковині налічувалося 4000 діючих ґуралень. Згодом кількість їх зменшилася за рахунок концентрації й удосконалення технології виробництва. Поряд із ґуральництвом великого поширення набуло пивоваріння.

Починаючи з 20-х років XIX ст. важливим джерелом збагачення західноукраїнських поміщиків стало цукроваріння. В 1823 р. у Пужинках, неподалік Станіслава, було збудовано першу в краї цукроварню. До середини XIX ст. на західноукраїнських землях існувало 16 цукроварень.

Залізоробне виробництво краю було представлене головним чином руднями. В 1807-1811 рр. на території Східної Галичини діяло 12 залізних гут, 1825 р. - 15 (сім належали магнатам, сім - державі й одна - церкві). У 20-х роках XIX ст. у залізодобувній промисловості Галичини працювало 1400 найманих робітників. Крім цього, на допоміжних роботах (видобування і транспортування вугілля, видобування і підвіз руди, підсобні операції) широко використовувалася примусова праця панщинних селян, вуглярів, рудокопів та ін. (близько 6 тис. чол.).

Багата сировинна база західного регіону України сприяла значному розвитку солевидобувної промисловості. Це в першу чергу стосувалося Закарпаття. Тут відбувалися позитивні зміни в техніці й технології солевидобутку, зокрема, відкритий спосіб добування замінився підземним. На всіх соляних рудниках працювало близько 1200 чол., з яких 2/3 становили німецькі вільнонаймані робітники.

За обсягом виробленої продукції до найпродуктивніших підприємств цієї галузі у Східній Галичині належала солеварня у с. Стара Сіль. За 55 років (1788-1841) тут було вироблено понад 2670,8 тис. центнерів солі. Прикарпатська сіль забезпечувала господарські потреби Галичини і Буковини, вивозилась за кордон. На солеварнях краю використовувалася вільнонаймана праця (за винятком доставки дерева, вивезення солі та деяких інших допоміжних робіт).

Answer 2

Спільні риси економічного розвитку Західноукраїнських земель та Наддніпрянщини у другій половині XIX століття:

1. Аграрна спрямованість економіки: обидві території мали велику кількість селянських господарств, пахотну землю, де переважна більшість населення займалася сільським господарством.

2. Значна роль розподільчої функції: обидві території були важливими транспортними поняттями, через які перевозилися сільськогосподарські продукти до інших регіонів країни. На обох територіях було розвинуте мережу доріг, річок, залізниць, що сприяло збагаченню цих регіонів.

3. Формування ремісничого та промислового сектора: розвиток ремесел, мануфактур, фабрик та заводів був притаманний обом регіонам. Наприклад, на Західноукраїнських землях розвивалися текстильна, хутрова, пивоварня та інші галузі, а на Наддніпрянщині також розвивалися текстильна та хутрова галузі.

Відмінності економічного розвитку Західноукраїнських земель та Наддніпрянщини у другій половині XIX століття:

1. Власництво землі: на Західноукраїнських землях переважною була селянська власність, тоді як на Наддніпрянщині багатства були у руках поміщиків та земельних власників.

2. Розвиток сільського господарства: на Західноукраїнських землях розроблялося селянське господарство, де основний акцент був зроблений на розвиток землеробства та ремісництва в сільських населених пунктах. У Наддніпрянщині ж розвивалося землеробство, але пріоритетними галузями були машинобудування, металообробка, торгівля та інші види промисловості.

3. Вплив зовнішніх факторів: Західноукраїнські землі знаходилися під адміністративним управлінням Австро-Угорської імперії, і тому мали вплив європейських та австрійських традицій із економічного розвитку. Наддніпрянщина, натомість, була частиною Російської імперії, тому підвладна російським економічним політикам та традиціям.