Question

Охарактеризувати  адміністративно- територіальний устрій українських земель на поч.ХІХ ст.

Answer 1

На початку ХІХ століття адміністративно-територіальний устрій українських земель був досить складним і різноманітним через розподіл їх між різними державами того часу.

Наприклад, частина українських земель, яка належала до Російської імперії, була організована у волости та повіти. Волость була базовою адміністративною одиницею, в складі якої були села і міста. Кожна волость мала свого волостного старшину, який був призначений урядом і відповідав за справи волості. Нижче за волостями були повіти, які в свою чергу об'єднували кілька волостей. В рамках повітів також існували повітові старости, які контролювали діяльність волостей.

Деякі українські землі у цей час належали до Австрійської імперії. Тут адміністративна організація виглядала трохи інакше. Австрійські українські землі були поділені на губернії, які в свою чергу складалися з округів та повітів. Губернія була найвищим адміністративним підрозділом, а округи і повіти функціонували на рівні адміністративного підпорядкування.

Частина українських земель, зокрема Західна Україна (Галичина), перебувала під впливом Австро-Угорської імперії. Тут також існувала подібна система губерній, округів та повітів.

Однак важливо зауважити, що цей адміністративно-територіальний устрій не був простим і єдиним, оскільки в кожній з держав було своє специфічне управління та система підпорядкування. Також потрібно врахувати, що на цих землях в цей період вже розвивалися рухи за національні права та самобутність, які вплинули на подальший розвиток адміністративно-територіального устрою на українських землях.

Answer 2

На початку ХІХ століття адміністративно-територіальний устрій українських земель був збудований на основі окремих адміністративних одиниць, таких як губернії, повіти, волості, сільські громади та інші.

Основною адміністративною одиницею на той час була губернія. Українські землі було поділено на кілька губерній, зокрема Київську, Волинську, Подільську, Катеринославську та інші. Кожна губернія керувалася губернатором, який був представником центральної влади. Губернатор сприяв здійсненню управління, збору податків, збереженню порядку та виконанню законів.

Підлеглою губернаторам територією були повіти. Українські землі розділялися на декілька повітів, кожен з яких мав свого повітового старосту. Повітовий староста був відповідальним за збір податків, збереження порядку, виконання законів та контроль за роботою сільських громад.

Сільські громади були основною ланкою в адміністративно-територіальному устрої. Вони складалися з кількох сіл та мали десятки або сотні хуторів. Керівництво сільською громадою здійснював староста, який своєю діяльністю сприяв розвитку інфраструктури, здійснював контроль за дотриманням законів, розподілом і обліком сільськогосподарської продукції.

Таким чином, адміністративно-територіальний устрій українських земель на початку ХІХ століття базувався на ієрархічній системі, де губернії були найбільшими адміністративними одиницями, повіти виконували керівну функцію в межах губерній, а сільські громади були основними одиницями самоуправління на місцевому рівні.