Question

Якими були відносини людини і Бога в середні віки

Answer 1

Ответ:Середні віки охоплюють період з II по XIV ст. У V-VIII ст. греко-римська культура змінилася у Європі феодальною, ідеологічним стержнем якої було християнство. Внаслідок розколу християнства в 1054 р. у Західній Європі відбувається утвердження влади католицизму. Тому провідну роль у суспільній свідомості цього періоду починає відігравати теологія як "знання" про "найдосконаліше" втілення духовності - Бога; решта ж форм суспільної свідомості, насамперед філософія, починають виступати в ролі "служниць теології".

Протягом наступних століть у країнах Західної Європи стало швидко зростати значення римського епископа як першого серед інших "князів церкви". З V ст. він починає іменуватись "Папою". Середньовічна філософія відобразила спосіб життя феодального суспільства, зміст якого в істотних рисах визначався специфікою феодальної приватної власності. Це надавало феодальному способу життя вигляду сукупності "особисто-духовних" відносин: феодал володів не землею, а людьми, що жили на ній; зрозуміло, що за таких обставин ключ до розв'язання всіх, зокрема суто "земних", проблем середньовічна філософія вбачала у сфері духу.

Объяснение:

Answer 2

Ответ:

Ранее, в античном мышлении человек – часть целого. часть мирового космоса. Постигая его интелектуально, он только рационализирует свои связи с целым, за их рамки он выйти никак не может. Теперь Христианское мироощущение иное: человек как бы «протягивает руку» Богу через голову природы. Она теперь не главное в его духовной жизни. У человека появился идеал, который подобен ему, но – выше его и вынесен во вне – за рамки конечного человеческого мира. Фактический идеал человека – Бог. Грандиозность целей обуславливает напряженность внутреннего мира человека, стремящегося к самосовершенствованию. В христианстве (средневековье) человек не гражданин космоса, но царский сын, терпящий не сообразный своему сану позор. Вспомнить о своем царственном достоинстве означает восчувствовать свою униженность, боль и срам. Тема скорби о помраченном образе божьем в человеке, а значит – о собственном совершенствовании, глубинах внутреннего мира становится главной в средневековой философии.

Объяснение:

Answer 3

Відносини між людиною і Богом в середньовіччі були визначені релігійними переконаннями того часу. В основі середньовічної релігійності лежала християнська віра, і багато людей покладалися на Бога як на верховну силу, керуючу всім у світі. У середньовіччі люди вірили, що Бог має владу над усім життям і смертю, і він визначає долю кожної людини. Віряни віддавали шану Богу через молитву, службу в церкві та виконання релігійних обрядів. Це було важливою частиною повсякденного життя, і церква виступала як посередник між Богом і людьми. Люди також вірили, що Бог нагороджує тих, хто живе праведним життям, і покарає тих, хто порушує моральні норми. Це впливало на поведінку людей, які намагалися жити згідно з релігійними принципами, щоб отримати милість Бога. Однак, відносини між людиною і Богом також були залежні від соціального становища. Церква володіла великою владою в середньовічному суспільстві і контролювала багато аспектів життя людей. Це створювало ієрархію відносин між духовенством і простими людьми, де духовенство мало більше привілеїв та влади. Також, відносини з Богом були визначені релігійними доктринами того часу. Наприклад, ідея про гріхопадіння та потребу відкуплення через Христа були важливими аспектами середньовічної християнської віри. Люди вірили, що через прийняття християнства і виконання релігійних обрядів, вони можуть досягти спасіння та вічного життя у Бога. Усі ці фактори сприяли тому, що відносини між людиною і Богом в середні віки були глибокими і основувалися на релігійних переконаннях того часу.