Question

Як і чому і які наслідки фашизму в Італії​

Answer 1

Ответ:

Этимологически «фашизм» происходит от итальянского «fascio» (лиги), а также от латинского «фасция» (пучок) — это древний символ римской администрации. Бенито Муссолини, ведомый идеей восстановления Римской империи, избрал после Первой мировой войны фасции символом своей партии, откуда и появилось её название — фашистская. Муссолини принял римскую фасцию, как символ фашистской партии, в 1919 году при создании «fasci di combattimento» (Союза борьбы).[1][2][3] Истории прихода фашистов к власти была посвящена Выставка фашистской революции.

В политической науке итальянский фашизм означает синкретическую модель правительства, из которой получены и другие разновидности фашизма — но они не имеют общих культурных и идеологических принципов. В XX веке авторитарно-националистические движения появлялись по всему миру: нацизм в Германии под руководством Гитлера, перонизм в Аргентине под командованием генерала Перона, фалангизм в Испании под главенством Франко, «Железная гвардия» в Румынии, интегрализм в Бразилии, «Аксьон франсез» и «Огненные кресты» во Франции, «Скрещённые стрелы» в Венгрии, австрофашизм Энгельберта Дольфуса в Австрии, этатизм Сёва в Японии, рексизм в Бельгии, усташи в Хорватии, «Национальный союз» в Португалии и многие другие.

До Второй мировой войны фашисты считали, что они имеют общие философские принципы: национальный лидер, однопартийная система, социальный дарвинизм, элитаризм, экспансионизм. Но каждое правительство придерживалось дискретного национального фашизма, например: португальское клерикально-корпоративное Новое государство под руководством Салазара; испанский союз между фалангистами, канцелярскими фашистами во главе с Франко. В 1945 году большинство фашистских правительств отмежевалось от нацизма, чтобы разнообразие их национальных фашистских идей не было приравнено к гитлеровской модели национал-социализма[4][5].

Answer 2

Фашизм в Італії був політичним рухом, який зайняв владу в країні під керівництвом Беніто Муссоліні з 1922 року до 1943 року. Фашистський режим в Італії мав суттєвий вплив на всі сфери життя країни.

Причини перехіду Італії до фашизму були пов'язані з економічною нестабільністю, політичною розп'ятістю та соціальними проблемами внаслідок Першої світової війни. Багато італійців відчули розчарування у демократичній системі та думали про загрозу соціалізму. Муссоліні його фашистська партія використовували ці настрої, обіцяючи відродження країни і встановлення сильного лідера.

Італійський фашистський режим характеризувався авторитарним управлінням, пригніченням політичних опозицій, цензурою ЗМІ та загальним контролем держави над економікою. Муссоліні прагнув відродити "Римську імперію" та збудувати державу, яка була великою, сильною та багатою. Він просував культ націоналізму, влади та силової дисципліни.

Фашистська агрессія Італії мала далекосяжні наслідки. У 1935 році Італія напала на Ефіопію і заволоділа нею, запровадивши колоніальний режим. Фашизм також прискорив процеси мілітаризації Італії, і врешті-решт увійшов у другий світовий конфлікт на боці нацистської Німеччини.

Націоналістична політика фашизму привела до утисків етнічних та релігійних меншин, зокрема євреїв. У 1938 році були прийняті закони, які обмежували їх права та спричинили відчутне погіршення їх становища. Більше 7 500 італійських євреїв загинуло під час Голокосту.

При цьому фашизм в Італії також вплинув на майбутнє країни після Другої світової війни. Після повалення Муссоліні в 1943 році, Італія вигнала фашистський режим і стала парламентською республікою. Проте спадок фашизму лишився в італійському суспільстві, і його наслідками стали розколи та політичні напруги, які тривають і донині.

У підсумку, фашизм в Італії мав значний вплив на країну і її народ. Він призвів до авторитарного управління, колонізаційної агресії, пригнічення та дискримінації меншин. Наслідки фашизму в Італії відчуваються й досі, залишаючи слід усередині політичного та соціального життя країни.