Question

Суспільство устрій давніх слов'ян​

Answer 1

Давнє слов'янське суспільство мало свої особливості та устрій, які відрізняли його від інших культур того часу. Основні риси давнього слов'янського суспільства включають:

1. Родова організація: Слов'яни жили в родових громадах, де родини з одним походженням об'єднувалися в клани або роди. Родова організація була основою соціальної структури і визначала права та обов'язки кожного члена громади.

2. Селянське господарство: Основною зайнятістю слов'ян було землеробство. Вони вирощували зернові культури, ведення скотарства та рибальство. Земля була спільною власністю родової громади, але кожна родина мала свою окрему ділянку для обробки.

3. Племінна організація: Слов'яни об'єднувалися в племена, які мали спільну мову, культуру та територію. Племена були організовані військово та політично, і керівництво здійснювалося вождями або князями.

4. Веровіддання: Давні слов'яни були язичниками і вірили в різні божества природи. Вони мали свою релігійну систему, яка включала обряди, жертвоприношення та святкування різних свят.

5. Торгівля та контакти: Слов'яни були активними торговцями та мореплавцями. Вони встановлювали торгові контакти з іншими народами, такими як візантійці, варяги та араби. Торгівля відігравала важливу роль у розвитку слов'янського суспільства.

6. Воєнна організація: Слов'яни були відомі своїми воєнними навичками та військовою організацією. Вони мали свої військові загони та воїнські братства, які захищали свою територію та брали участь у війнах з іншими народами.

Answer 2

Суспільство давніх слов'ян було організовано на основі племінних об'єднань, що їх очолювали обрані громадою вожді. Вождів обирали з-поміж вихідців із найзаможніших сімей. Саме за вождями закріплювалася верховна влада. Вожді також розподіляли надлишок виробленої продукції, організовували оборону під час воєнних дій, споряджали військо. Згодом влада вождів стала спадковою .

Коли з'являлася потреба боронитися від сильного ворога, слов’янські племена об’єднувалися у великі військові союзи (союзи племен). Розповідаючи про східних слов’ян, літописець не вживав терміни «племінні об’єднання» або «союзи племен», а послуговувався словом «княжіння», тобто володіння князя .

Слов’яни вели осілий спосіб життя. Вони сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, боби. Вирощували овочеві культури — ріпу (вона була так само поширена, як в наш час картопля; їли її в пареному вигляді), редьку, цибулю, часник, капусту. Крім цього, вирощували льон, коноплі, які були сировиною для ткацтва .

Поряд із землеробством значне місце у господарстві слов’ян займало скотарство. Вони розводили коней, велику рогату худобу, свиней, кіз, овець, домашню птицю. Слов’яни також займались рибальством і полюванням. Навколишні ліси, болота були багаті на звірину та птахів, а в річках водилося чимало риби. Підсобну роль у господарстві відігравало бортництво (збирання меду диких бджіл) .

Слов’яни поклонялися божествам, пов’язаним з рільництвом і скотарством. До важливих богів належали бог неба Сварог, бог грому та блискавки Перун, бог - покровитель худоби, родючості та добробуту Велес .