Question

Поясніть поняття і терміни епігони​

Answer 1

Ответ:

Українофо́бія (україноненависництво, антиукраїнізм, україножерство) — агресивне несприйняття існування України, її суверенітету та української нації, форма зверхності, ірраціональна і злісна ворожість до українців як народу, їхньої культури, мови та історії, традицій та менталітету або до України як держави, ненависть до всього українського, вороже ставлення до українства та всіх виявів української національно-культурної самобутності[2], заперечення існування української нації.

Объяснение:

Українофобія є різновидом ксенофобії — ненависті до незнайомого чи чужого — і спостерігається серед народів, які жили в контакті з українцями в колишньому СРСР чи інших місцях[2]. Українофобія — є таким самим проявом нетолерантності, як і будь-які прояви нацизму, расизму, шовінізму[3].

Українофобія відрізняється від інших національних фобій переважно своєю інтенсивністю[2]. Інколи українофобія використовується як засіб для відволікання від реальних проблем[4]. Українофобія у більшості випадків — це «не проста „насмішка“ над українською нацією, а щире бажання їй зла»[2]. Українофобські настрої також підживлюються і розпалюються в рамках великих геополітичних проектів[2]. Українофобія є формою великодержавної агресії, яка раніше кваліфікувалася в політичній літературі як великодержавне хамство й насильство щодо тих народів, котрі становлять корінну більшість[2].

Українофобія є явищем того самого порядку, що й антисемітизм, але на відміну від нього, українофобія — явище більш політичне і здебільшого характерне для людей, що проживають в Україні і не сприймають її[2].

Українофобія й антиукраїнізм є близькими поняттями, але українофобія ближче до психічної сфери, а антиукраїнізм — це більш концептуальне поняття і зводиться до політики[2].

Українофобія — явище не нове. Термін «українофобія» зустрічається в статті Сергія Єфремова «Українське життя 1912-го» ще в 1912 році[5]. Втім, слово «українофобія» молодше за його прояви. Окреслюючи та описуючи явище неприязні, іноді — ненависті до українців фактично в категоріях, властивих українофобству, українські діячі доволі не часто вживали саме слово до початку XX століття і вже дещо частіше — починаючи від 1905—1907 років. З середини XX століття це поняття було забуте в СРСР, перемістившись у середовище української діаспори, звідки переважно повернулося в Україну в 1990-х.[6]

Answer 2

Термін "епігони" походить від грецького слова "ἐπίγονοι" (epígonoi), що означає "потомки" або "наступники". У сучасному вживанні це поняття має деякі негативні конотації та використовується для опису людей або творів, які наслідують, наслідують стилі або ідеї попередніх великих постатей або періодів, але не принесли нічого нового чи оригінального.

Основні аспекти та використання терміну "епігони":

1. Наслідувачі стилів або ідей: Епігони часто наслідують стилі або ідеї видатних особистостей, філософів, художників або вчених, не додаваючи суттєвої оригінальності.

2. Покоління, що слідує за великими фігурами: Це може охоплювати наступні покоління після видатних особистостей або генерації, які спробовали наслідувати їхні досягнення.

3. Критика або зневажливе ставлення: Термін може вживатися з негативним забарвленням для позначення неоригінальності, браку творчого свіжого погляду або важливого внеску в розвиток культури, науки чи мистецтва.

4. Аналогічність чи слідування трендам: Епігони можуть дотримуватися модних тенденцій, але не мати власного креативного внеску, відтак лише наслідуючи загальноприйняті стандарти.

Термін "епігони" вживається в різних контекстах, включаючи літературу, мистецтво, філософію, науку та історію, для опису осіб, які, хоча і слідують за великими постатями, не досягають їхнього рівня оригінальності або впливу.