Question

Чому римляні так війчайдешно боролись один з одним за диктаторів?​

Answer 1

Відповідь:

ян казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата — владислава iv вази. він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в смоленський війні проти московської держави (1633).

у 1635 році ян казимир відправився на дипломатичну місію до відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії священної римської імперії і битися з францією. після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при віденському дворі.

у 1636 р. він повернувся до польщі і закохався в баронесу гулдентерн (guldentern), але король владислав iv завадив його бажанню оженитися. у відплату владислав спробував зробити його монархом курляндії, але сеймом було накладено вето. образившись, ян казимир в 1638 р. відправляється до іспанії, щоб стати віце-королем португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала рішельє. у 1640 році був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського kшиштoфа koрвiна ґoсєвського.

у 1641 році ян казимир вирішив стати єзуїтом. у 1642 році він знову залишив польсько-литовську державу, свою сестру до німеччини. у 1643 році він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля владислава, викликаючи дипломатичний розкол між польщею і римським папою. ян казимир став кардиналом, але в грудні 1646 року, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до польщі. у жовтні 1647 році він, як кардинал, пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку габсбургів.

ян казимир 1630-ті.

ян казимир одружився з вдовою брата — французькою княгинею марією луїзою ґонзагою (пол. ludwika maria gonzaga) (травень 1649 яка була головною підтримкою схильному до депресії короля.

ян казимир у перуці (невідомий художник, xvii століття).

ян казимир без перуки (невідомий художник, xvii століття).

правління

17 листопада 1648 отримав польську корону після смерті свого брата короля владислава iv. правління останнього вази в польсько-литовській державі ознаменувалося війнами: воював з козаками (1648—1649) i (1651—1654), з московією(1654—1656) i (1660—1667), з швецією («потоп») (1655—1660). протягом потопу майже вся польща була захоплена , які, щоправда, не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені відступити, спустошивши всю країну.

у 1648 під впливом канцлера єжи оссолінського бажав порозумітись з гетьманом україни богданом хмельницьким. однак у 1649, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15-16 серпня 1649 програв зборівську битву та підписав зборівський договір з богданом хмельницьким.

у червні 1651 вів польське військо у берестецький битві. поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям яна казимира та зраді татарського хана іслама-гірея iii. підсумком битви стало підписання білоцерківського договору 28 вересня 1651.

у січні 1654 богдан хмельницький уклав договір з московською державою на переяславський раді. за цім договором україна входила в склад московії на правах автономії.

цей договір також значив розрив московською державою «вічного» поляновського миру 1634. московський цар олексій i михайлович повів військо на литву, захоплюючи полоцьк, смоленськ, вітебськ і могильов. поляки примирилися з татарами та послали військо в україну. 29 січня 1655 почалася битва під охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного станіслава «ревери» потоцького та козацько-московськими силами богдана хмельницького і василя шереметьєва. козацько-московські війська відступили. татари пішли до криму, захоплюючи бранців на шляху. весною 1655 московські війська захопили вільно. після нападу швеції на річ посполиту з московською державою було укладено віленське перемир'я.

напад швеції в 1655 спочатку не вдавалося відбити, і військо карла х густава захопило коронні землі та частину литви, в тому числі варшаву та краків. ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря ясна гора (листопад-грудень 1655) у ченстохові завдяки заступництву чудотворної ікони божої матері. шведів було вигнано та 3 травня 1660 укладено олівський мир. у знак подяки за збереження польщі король оголосив ікону ченстоховської божої матері заступницею усієї польщі, а саму діву марію - королевою польщі. ян казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет швеції над лівонією та містом рига.

Пояснення:

Надеюсь помогла)

Answer 2

Боротьба римлян за диктаторів була однією з численних важливих подій в історії Римської Республіки, і вона має кілька ключових причин:

1. Політичний конфлікт: Римська Республіка була складною системою уряду, що базувалася на ідеї балансу влади між Сенатом, патриціями (аристократами) і плебеями (звичайними громадянами). Політичний конфлікт і змагання між цими групами створювали напругу та нестабільність.

2. Соціальні нерівності: В імперійному Римі існували значні соціальні нерівності. Багаті патриції мали значний вплив і багатство, в той час як більшість плебеїв жили в бідності. Це створювало напруження та образи, інколи спричиняло масові заворушення.

3. Воєнні загрози: Зовнішні загрози, такі як напади інших держав та народів, також впливали на політичну обстановку в Римській Республіці. Деякі диктатори надавалися на посади влади для керування армією та військовими операціями.

4. Амбіції і особисті інтереси: Багато диктаторів мали амбіції та особисті мотиви для здобуття влади. Вони бачили в диктаторських повноваженнях можливість здійснити свої плани і реформи, а також задовольнити свої амбіції.

5. Криза Республіки: З часом Римська Республіка стикалася з серйозною кризою. Система уряду стала нестійкою, корупція зростала, і існувала загроза загальному хаосу. Деякі політики вважали, що встановлення диктатури може бути необхідним заходом для врегулювання цієї кризи.

Ці фактори спільно створили обставини, в яких різні політичні і військові лідери змагалися за диктаторську владу в Римській Республіці, і це призвело до багатьох внутрішніх конфліктів і громадянських війн.