Question

Визначте основні напрями політики англійських монархів y XII-XV ст. СРОЧНО ПРОШУ ДАЮ 15 БАЛЛОВ

Answer 1

Ответ:

У другій половині XII ст. англійський престол обіймав Генріх II Плантагенет (1154- 1189). Генріх був талановитим правителем, мав пудову пам'ять і володів шістьма мовами, утім, не знав англійської.

Водночас був невибагливим, нехтував зручностями та виявляв неабияку енергію і працьовитість. Завдяки вдалому одруженню, мав великі земельні володіння не тільки в Англії, а й у Франції.

Для зміцнення влади Генріх збільшив повноваження шерифів відданих королю управителів графств, і запровадив важливі реформи. Військова полягала частковому - в або навіть повному звільненні феодалів від військової служби. Натомість із них утримували спеціальний податок - "щитові гроші", на які король наймав армію, підпорядковану тільки йому. Унаслідок цієї реформи, залежність короля від феодалів значно зменшувалась.

Суть судової реформи полягала в тому, що кожна вільна людина могла за певну платню перенести розгляд своєї справи із суду феодала до суду короля. Розслідування в королівському суді проводили 12 місцевих жителів, які присягали на Біблії в тому, що чесно вестимуть справу. Відтак цей суд назвали судом присяжних.

Answer 2

Англійські монархи XII-XV століть ведли політику, спрямовану на зміцнення своєї влади та розширення контролю королівства. Основні напрями цієї політики були такими:

1. Централізація влади: Монархи намагалися послабити вплив феодальних лордів і збільшити свій контроль над землею та ресурсами. Вони створювали централізовану адміністрацію, призначали своїх надійних слуг на ключові пости та контролювали місцеві суди.

2. Зміцнення королівської армії: Монархи розвивали свою армію, щоб забезпечити стабільність та безпеку у королівстві та здійснювати вплив на феодальних лордів. Це було особливо важливо в контексті століть війн і конфліктів.

3. Релігійна політика: Релігія грала важливу роль у середньовічній Англії. Монархи контролювали релігійні установи і сприяли розвитку християнства в королівстві. Наприклад, Генріх VIII відокремив Церкву Англії від Римського Папства в 16 столітті.

4. Зовнішня політика: Англійські монархи вели активну зовнішню політику, зокрема у відносинах з Францією, Шотландією та Ірландією. Вони розширювали кордони королівства, ведучи війни і укладаючи міжнародні угоди.

5. Економічна політика: Монархи стимулювали розвиток торгівлі та економіки, щоб збільшити доходи королівства. Вони надавали привілеї та ліцензії для розвитку ремесел та торгівлі.

Ці напрями політики були спрямовані на збільшення влади та багатства англійських монархів, а також на зміцнення самого королівства.