Question

3. Хто із руських князів остаточно став чужинцем та ворогом Киеву? Чому? 4. Чи мали доступ до книжного навчання прості люди в/Русі? Обгрунтуйте свою думку​

Answer 1

Ответ:

Один з руських князів, який став чужинцем та ворогом Києву, це князь Святослав Олегович, відомий як Святослав Оршанський.

Після смерті свого батька Олега Святослав був висланий з Києва своїм старшим братом Ігорем і оселився в Орше, де він і став відомий як Святослав Оршанський. Згодом він зібрав велику армію варягів та вступив у боротьбу зі своїми родичами за княження на Русі. У цих битвах він брав участь проти князів Святослава Ярославича та Ізяслава Ігоревича.

Святослав Оршанський був головним ворогом Києва через свої амбіції на княження на Русі та боротьбу з іншими князями за владу та території. Він також відомий своєю жорстокістю та безжальністю у битвах, що робило його ще більш небезпечним ворогом для Києва та інших руських князівств.

Answer 2

3. Один із руських князів, який остаточно став чужинцем та ворогом Києва, це Іван IV Васильович, відомий як Іван Грозний. Це великий князь із Московської Русі, який в 1547 році був коронований на царя і став першим російським царем. Іван Грозний відокремився від ідеї об'єднання руських земель, яка покладена в основу Великого князівства Київського, і розпочав формування централізованої Російської держави. Він вважав Київ своїм ворогом і, зокрема, після Любецької угоди 1569 року, усунув українських магнатів та намагався послабити вплив київської еліти в складі Руського королівства.

4. На Русі прості люди, зазвичай, не мали доступу до книжного навчання. У середньовіччі більшість населення була безграмотною і не могла читати або писати. Навчання та освіта були доступні переважно лише духовенству, аристократам і деяким боярам. Книги були рідкісними і дорогими речами, і вони зазвичай зберігалися в монастирях або у володінні вищого суспільства.

Проте, існували певні винятки. Деякі ремісники та купці могли мати базові навички читання та письма, але це було обмежено числово і не порівнювалося з рівнем освіти в більш розвинених культурних центрах за межами Русі. Важливо також відзначити, що існували усна традиція та народні пісні, які передавали знання та історію через усну передачу і були важливим джерелом культурного спадку для простого населення.