Question

СРОЧНО Поміркуйте, чи можна вважати Галицько-Волинську державу спадкоємницею Русі-України. Свою відповідь обгрунтуйте у зо шиті, проілюструйте її конкретними історичними прикладами.

Answer 1

Наприкінці XII – у першій половині XIII ст. більшість князівств Давньоруської держави занепали. Особливо посилила та поглибила ці руйнівні процеси монгольська навала. Проте дещо іншою була ситуація в південно-західній частині Русі, де основними політичними центрами виступали Галицьке і Волинське князівства.

По смерті Ярослава Мудрого з початком феодальної роздробленості Древньоруської держави Галицьке князівство відокремилося від Києва. Першими галицькими князями були нащадки онуків Ярослава Мудрого – Ростиславичі, а на Волині – Мстиславичі, які вели свій родовід від Володимира Мономаха. Особливістю політичного життя Галичини був значний вплив боярства, яке формувалося не з князівської дружини, як в інших землях, а з родоплемінної знаті. Саме Ростиславичі, прагнучи утвердити свою династію в Галичині, залучали до влади боярську верхівку, роздаючи їй посади та маєтки. До того ж значним джерелом збагачення галицького боярства була торгівля сіллю. Загалом політична ситуація протягом правління Ростиславичів забезпечувала панівне становище боярства, яке могло дозволити собі утримання навіть власних бойових дружин.

Особливого розквіту Галицьке князівство сягнуло за його сина Ярослава Осмомисла (1153–1187 рр.). Тоді будувалися нові міста, фортеці. Успішними були походи Ярослава проти зовнішніх ворогів. Так, у 1183 р. він взяв у полон 12 половецьких ханів.

Але після смерті Ярослава Галицьке князівство почало втрачати свою міць через міжусобну боротьбу між боярами, багато з яких були в союзі з польськими і угорськими феодалами.

У цей час набирає сили Волинське князівство (центр у м. Володимирі), яке пролягало в басейні річок Західний Буг, Прип’ять, Стир і Горинь. За правління талановитого князя Романа Мстиславовича (1160–1205), який у своїй політиці зробив ставку не на бояр, а на міщан, дружинників і частину дворянства, вдалося забезпечити внутрішню стабільність Волинського князівства та вперше у 1199 р. об’єднати галицькі та волинські землі в єдине князівство, яке поступово стало спадкоємцем Києва.

Формуючи централізовану державу, Роман Мстиславич рішуче виступив проти опозиційного йому галицького боярства. Здійснивши успішні походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, Роман Мстиславич підніс міжнародний авторитет держави. У 1202– 1203 рр. він поширив свою владу на Київщину та Переяславщину. В 1205 р. під час війни з Польщею Роман Мстиславич потрапив у засідку і загинув. Після цього потужне державне утворення фактично розпалося.

Галицькі бояри не були зацікавлені у відновленні єдиного Галицько-волинського князівства та організували заколот, унаслідок якого вдова Романа Мстиславича Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком змушена була тікати з Галича у Володимир-Волинський, а потім у Польщу. Почався період міжусобних воєн та іноземного втручання. Лише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об’єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. За князювання Данила Романовича (Галицького) особливого розквіту досягла Галицько-Волинська держава.

Answer 2

Галицько-Волинська держава (Галицько-Волинське князівство) і Русь-Україна (Київська Русь) - це два важливих історичних утворення, які існували в середньовіччі на території сучасної України. Чи можна вважати Галицько-Волинську державу спадкоємницею Русі-України - це питання, яке породжує різні думки серед істориків, і відповідь на нього може бути комплексною.

1. Культурні та мовні зв'язки: Галицько-Волинська держава і Київська Русь мали спільну культурну спадщину, включаючи православ'я і кирилицю як алфавіт. У цьому контексті можна вважати Галицько-Волинську державу певною мірою спадкоємницею Русі-України.

2. Політичні зв'язки: Галицько-Волинська держава і Київська Русь мали різні політичні структури і лідерів. Галицько-Волинська держава була під впливом Польщі та Угорщини, в той час як Київська Русь була більшою і могутнішою державою з власними політичними інститутами. Проте, існували контакти та взаємодія між ними.

3. Етнічність та національна ідентичність: Важливо враховувати, що концепція національної ідентичності в середньовіччі була значною мірою іншою, ніж у сучасному розумінні. Термін "українець" та "українська нація" виникли значно пізніше, ніж існування Галицько-Волинської держави і Київської Русі.

4. Історичні приклади: Наприклад, Галицько-Волинський князь Данило Романович відіграв важливу роль у взаємодії з Заходом, а його син, Лев Данилович, отримав титул короля Русі від Папи Римського. Одночасно, Галицько-Волинська держава підтримувала контакти зі Сходом і Півднем, зокрема з Татарським Ханством та Великим князівством Литовським.

У підсумку, можна стверджувати, що Галицько-Волинська держава мала спільність з Руссю-Україною у культурному та історичному плані, але була також унікальною самостійною формацією зі своєю власною політикою та ідентичністю. Чи вона є спадкоємницею Русі-України - це питання, яке може викликати різні думки, і відповідь на нього залежатиме від підходу до історії та інтерпретації фактів.