Question

Створіть міні-оповідання на тему «Один день з життя давнього волинянина». Срочьно дам 20 балов

Answer 1

Відповідь:

На давніх просторах Волині, серед зелених лісів та мальовничих річок, жив один волинянин на ім'я Олександр. Його життя було простим і пов'язане з природою.

Ранок розпочинався для Олександра зі сходу сонця. Він прокидались під спів птахів та шум річки, що тече біля його дому. Після короткої молитви він виходив назовні, щоб зайнятися своєю першою справою - годуванням свого вірного коня.

Після сніданку Олександр вирушав на поле. Він був досвідченим сільським господарем і працював власноруч зі своїми руками. Весь день він проводив серед полів і садів, доглядаючи за своєю родиною. Його дружина, Анна, допомагала йому в справах та готувала смачну їжу.

Під час обіду вони з Анною сідали під дерево та насолоджувалися обідом, розмовляючи про різні речі. Волинські ліси надавали їм деревину для будівництва та обігріву під час зими.

По завершенні робочого дня Олександр та його родина збиралися навколо вогнища під зірками. Вони розповідали сказки та співали пісні про славу Волині, про їхню рідну землю.

Незалежно від труднощів життя, для Олександра цей день був щасливим. Він був пов'язаний з природою, сім'єю та спільнотою. Таким був один день з життя давнього волинянина - наповнений простотою, роботою та родинною теплотою.

Пояснення:

Answer 2

У давні часи, коли Волинь була вкрита багатими лісами та річковими долинами, жив один волинянин на ім'я Іван. Його день розпочинався рано, щойно сонце виходило за горизонтом.

Іван вставав з постелі, виганяючи холод з своєї замурованої хати. Він був справжнім майстром у виготовленні дерев'яних виробів із соснової деревини, якою була рясно населена околиця. Сьогодні він мав велике замовлення від сусідів – зробити нову ковзанку для дітей села.

Іван спершу вирушив до лісу зі старим топором та відром для смолоспуску. Він обрав високу сосну, навчувався у батька рубати дерева ще в дитинстві. Після тривалої роботи, смолоспуск потекла вільно, і він наповнив відро. Це була цінна сировина для герметизації ковзанок та інших дерев'яних виробів.

Повернувшись додому, Іван взявся за роботу над ковзанкою. Він вирізав ідеально гладку дошку, обробивши її ножем та після цього, зануривши у розплавлену смолу для міцності. Робота була важкою, але він не скаржився, бо був дуже сильним та вправним.

Після обіду, Іван вирішив відпочити, пішовши до річки, що протікала поблизу. Він половив рибу, користуючись маленькою дерев'яною вудкою, яку зробив сам. Полював на качок і збирав ягоди в лісі, щоб мати вечерею смачний суп.

Після вечері, коли засвітилися перші зірки, Іван сів біля вогнища. Він розповідав своїм дітям і внукам про пригоди свого життя та історії волинських лісів. Його глибока зв'язок з природою і ремеслом був великим скарбом для всього села.

Закінчивши своє оповідання, Іван пішов спати, гордий своєю працелюбністю і зв'язком з рідними та природою. Так пройшов ще один день в житті давнього волинянина, який віддавав шану своєму корінню і завжди був готовий поділитися своєю мудрістю та досвідом із наступними поколіннями.