Question

Национально-освободительное Италия 1815-1847

Answer 1

Більшість німецьких політиків і діячів культури розраховувала, що після перемоги над Наполеоном їх народ нарешті здобуде державну єдність та політичну свободу. Але ні сподівання не справдилися. Створений за рішенням Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері, позаяк не мав єдиного Уряду, спільного законодавства та збройних сил. Союзний сейм, який під головуванням представника Австрійської імперії збирався у Франкфурті-на-Майні, реальної влади не мав. Кожна з держав Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, грошову систему та власні митні тарифи. У більшості німецьких держав існували абсолютні монархії, за яких громадяни не мали ніяких політичних прав і свобод.

Політична роздробленість заважала також економічному розвиткові країни. На тих землях, які під час наполеонівських війн входили до складу імперії, розпочався процес розкріпачення селян. Одначе тепер його було згорнуто. Це стримувало розвиток сільського господарства та формування ринку вільної робочої сили. Розвиткові промисловості та становленню єдиного національного ринку заважало існування митних кордонів між численними німецькими державами. Промислова революція розпочалася в Німеччині у 30-х pp. - пізніше, ніж в Англії та Франції. Найбільших успіхів промислове виробництво досягло у трьох районах: Рейнсько-Вестфальському, Сілезії та Саксонії'. Зростанню гірничої та хімічної промисловості сприяло використання машин і запровадження технічних винаходів. У 1822 р. в усій Німеччині працювало лише дві парові машини, 1847 р. - понад тисячу. У 1835 р. у країні було збудовано першу залізницю завдовжки всього 6 км. Це було на десять років пізніше, ніж в Англії, та на п'ять, ніж у Франції.

У 1834 р. 18 німецьких держав об'єднались у митний союз, учасники якого скасовували мито на товари, що ввозилися. Одначе це не вирішувало складних проблем.

Потреби економічного розвитку Німеччини вимагали подолання роздробленості країни.

2. Боротьба за демократичні реформи та єдність Німеччини

Створення Німецького союзу привело до поширення в Німеччині надій на те, що таке згуртування забезпечить економічну єдність німецьких держав, сприятиме впровадженню ліберальних конституцій. Ці надії не справдилися.

Мрії про єдину Німеччину, в якій будуть забезпечені конституцією невід'ємні права людини та громадянина, набули поширення насамперед у студентському середовищі. У 1815 р. студенти Єнського університету створили товариство, яке пропагувало ідею національного об'єднання Німеччини. Ці вимоги вони поєднували з виступами проти реакційних порядків. Восени 1817 р. студенти влаштували святкування 300-річного ювілею Реформації у Вартбурзі. Вони привселюдно спалили на багатті символи існуючих порядків, з-поміж яких були: австрійський поліцейський кий, офіцерський корсет, "Кодекс жандармерії". Ці події для австрійського канцлера Меттерніха стали приводом розпочати кампанію проти "надзвичайного лібералізму" та "бунтівного духу" німецького студентства. Одначе рух за демократизацію суспільного життя та об'єднання країни не припинявся.

У 1819 р. на з'їзді німецьких монархів у Карлсбаді було ухвалено заходи для придушення опозиційних настроїв. В університетах запровадили жорсткий контроль, багато осіб опинилось у в'язницях, розпочався поліцейський терор.

 

3. Активізація опозиційного руху у 30-40-х pp. Фрідріх Ліст

..

Answer 2

Период "Национально-освободительной Италии" (1815-1847) относится к важной части истории Италии, когда страна стремилась к национальному единству и освобождению от внешнего контроля. В этот период Италия состояла из различных государств, таких как Королевство Сардиния, Королевство Неаполь и Сицилия, Папская область, Ломбардия-Венеция, Тоскана и др., каждое из которых было под властью различных иностранных держав, таких как Австрия и Франция.

Важными событиями в этом периоде были:

1. Конгресс Венского урегулирования (1815): После Наполеоновских войн, европейские державы провели Конгресс Венского урегулирования для переустройства политической карты Европы после падения Наполеона. Италия была разделена на несколько мелких государств под контролем других европейских монархий.

2. Карбонары и мятежи: Во многих итальянских государствах возникли секретные общества, такие как карбонари (carbonari), которые выступали за национальное единство и освобождение страны от иностранного влияния. Они активно участвовали в восстаниях и мятежах против властей.

3. Восстание в Неаполе (1820-1821): В Неаполитанском королевстве произошло восстание с участием карбонаров, направленное против австрийского влияния. Восстание было подавлено австрийскими войсками.

4. Революция 1830 года: Ряд восстаний и революций прошел по различным государствам Италии, однако они не привели к значительным изменениям в политической структуре региона.

5. Рисорджименто: Вторая половина 19 века стала временем активных действий националистических движений и усилий по объединению Италии. Этот период, который получил название "Рисорджименто", привел к созданию Италии как единой нации в конце 19 века.

Важно отметить, что процесс объединения Италии не был легким и требовал усилий многих лидеров и националистических движений, таких как Джузеппе Мадзини, Джузеппе Гарибальди и Камилло ди Кавур. Наконец, объединение Италии было завершено в 1871 году, и родилось Королевство Италия, охватывавшее большую часть исторических итальянских земель.