Question

Особливості соціально економічного розвитку України с 14-17 століттяюсрочно!!!

Answer 1

На соціально-економічному розвитку України в другій половині XVII ст. позначилися наслідки війни. Входження її під протекторат Росії сприяло подальшому зростанню продуктивності сільськогосподарського виробництва, розвиткові ремесел, мануфактур, а отже, й зростанню міст як адміністративних та культурних центрів. З іншого боку, протягом другої половини XVII-XVIII ст. самодержавство поступово активізувало в Україні національно-колоніальну політику. Фактично відразу після Переяславської ради почалося підпорядкування гетьмансько-старшинської влади й місцевої економіки царському урядові, що завершилося ліквідацією в країні самобутнього суспільно-політичного устрою, монополізацією окремих галузей виробництва.                                                                          Поступово в надрах феодалізму почали визрівати перші елементи буржуазних відносин, передусім у сільському господарстві. Розвивалося воно в Україні нерівномірно. Спершу спостерігалося відставання на Півдні, але невдовзі там значно розширилися посівні площі, і за виробництвом продукції він наздогнав Лівобережжя і Слобожанщину.                                                                                         Збільшення територій для посівів у другій половині XVII ст. і навіть у першій половині XVIII ст. відбувалося здебільшого за рахунок земель польських магнатів і шляхти, вигнаних з України під час визвольної війни 1648-1657 рр. Надалі угіддя в основному перерозподілялися. Так, наприкінці XVII ст. Петро І надав канцлерові Г. Головкіну маєток у лубенському полку на Лівобережжі. Головкін розширив володіння за рахунок землі, купленої у місцевих козаків. Лише в селах Добре, Ломнове і Топол він придбав до 2,5 четвертей земельних угідь. Аналогічно діяли й інші магнати.                                                                   На Правобережжі та західноукраїнських землях з розвитком сільськогосподарського виробництва і пристосуванням господарств феодалів до потреб ринку також поступово розширювалися посівні площі, в основному за рахунок освоєння луків, чагарників, заболочених місцевостей, косогорів тощо. На півдні Волині наприкінці XVII ст. площі посівів зросли в багатьох фільварках.                  Продовжувалося культивування жита, пшениці, ячменю, проса, вівса, гречки тощо. Проте вже з другої половини XVII ст. поглиблювалася спеціалізація окремих сільськогосподарських районів. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині здебільшого вирощували жито, на Півдні - пшеницю, зокрема арнаутку, яка користувалася великим попитом за кордоном. На півдні Волині протягом другої половини XVII і до середини XVIII ст. під пшеницю відводилося майже 20-25 % фільваркового озимого клину.                                                     Удосконалювався і обробіток ґрунту. Замість двопільної системи застосовували багатопільну, створюючи тим самим основу для раціонального ведення сільського господарства. Нововведення інколи проникали і в селянські господарства. Трипільна система в цей період запроваджувалася в основному за рахунок перелогів, переважала на Правобережжі, але ставала все більш масовою і на Галичині. Однак селяни інколи протягом кількох років сіяли на своїх ділянках одну й ту саму культуру, що виснажувало землі. На Півдні України найбільші прибутки забезпечувала перелогова система. У Карпатах орної землі було мало, тому землеробство зводилося переважно до городництва. В Україні розвивалося тваринництво, зокрема племінне конярство.                                                                 Освоєння земель у Слобідській Україні розпочалося ще в XVI ст., але масового характеру воно набуло в перші десятиліття після війни 1648-1657 рр. Наприкінці ХУП ст. тут жило майже 100 тис українців і 20 тис росіян, тоді як на Лівобережжі - понад 1,5 млн осіб. Слобожанщина охоплювала територію Харківської області, східну смугу Сумської (до р. Сейм), північну смугу Донецької (до р. Бахмутка) та Луганської областей.

Объяснение:

Answer 2

У період з 14-го до 17-го століття Україна знаходилася під владою різних держав і впливала на неї багато соціально-економічних факторів. Ось деякі з них:

1. Феодальна система: В середньовічній Україні панувала феодальна система, де шляхта та феодали контролювали землі та інші ресурси, а селяни надавали працю та податки. Це призводило до розшарування суспільства та залежності селян.

2. Зовнішні торговельні зв'язки: Україна була важливим торговельним пунктом між Заходом та Сходом, що сприяло розвитку торгівлі та збагаченню купців. Важливими товари були хліб, солодощі, шкіра, мед та інші продукти.

3. Козацькі війни та повстання: В цей період Україна була місцем багатьох козацьких війн та повстань проти іноземних імперій, таких як Польща та Османська імперія. Ці конфлікти спричинювали зниження земельних площ, знищення населення та економічну нестабільність.

4. Розвиток культури та освіти: Період з 14-го до 17-го століття також відзначався розвитком культурних та освітніх центрів, зокрема Києва, Львова, Чернігова, Черкас та інших міст. З'явилися перші університети, школи та друковані книги, що сприяло розповсюдженню знань.

5. Шляхетська демократія: У Речі Посполитій, до якої входила значна частина сучасної України, існувала шляхетська демократія (сейми). Це сприяло впливові шляхти на прийняття рішень щодо податків, законів та інших суспільних питань.

6. Нарізність території: Україна в цей період не існувала як єдина держава, а була розділена між різними володарями та державами. Це призводило до нестабільності та конфліктів.

Ці фактори мали значний вплив на соціально-економічний розвиток України в період з 14-го до 17-го століття.