Question

порівняйте події, які відбулися після смерті Ярослава Мудрого на Русі, із тими, що сталися у Франківській імперії після смерті Карла Великого. Навіть причини занепаду цих держав. Визначте спільне і відмінне в їхньому розвитку

Answer 1

Ответ:

КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави. К.Р. – середньовічна д-ва сх. слов'ян 9–13 ст. Існувала в центрі Європи. Її істор. ядром стало Середнє Подніпров'я, де традиції політ. розвитку сягали ще скіфських часів (див. Скіфи). У вітчизн. писемних джерелах вона називається "Руською землею" (див. Руська земля) або "Руссю", в іноз. – "Руссю". Відповідно й народ цієї країни називали "руським" Однак цей термін не був одвічним іменем всього народу країни. Широкого побутування він набув тут лише від 9–10 ст. Уперше в давньорус. літописові він з'являється в тексті, що стосується 852 року: "Нача ся прозывати Руская земля". З поч. 10 ст. назва "Русь" набула офіц. значення. У договорах Русі з Візантією 907 та 911 (див. Договори Київської Русі з Візантією) цей термін згадано неодноразово: "мы от рода рускаго", "Руская земля", "Руские грады", "русин", "Русь".

Походження терміна "русь" є предметом дискусій істориків, що тривають уже понад 200 років. За цей час викристалізувалося щонайменше 3 теорії: пд., згідно з якою етнонім "русь" має місц., середньодніпровське походження, пн., за якою ця назва була запозичена слов'янами у скандинавів, і соціальна, яка, однак, нічого не говорить про безпосереднє походження терміна, але схильна тлумачити його як назву лише верхівки східнослов'ян. сусп-ва. Остання теорія має нині тільки історіографічний інтерес, дві перших і досі виборюють право на істинність.Б.Рибаков, досліджуючи літописний вислів: "Поляне иже нын зовомся Русь", прийшов до висновку, що полянський союз племен (див. Поляни) Середнього Подніпров'я взяв собі за самоназву ім'я одного із племен, які об'єдналися в ньому, – "рос", відомого вже в 6 ст. далеко за межами східнослов'ян. світу. Про плем'я "рос" говориться у сирійському джерелі 6 ст. – "Церковній історії" Псевдозахарія.

Як уважав польс. дослідник Г.Ловмянський, слово "русь" могло потрапити до мови причорномор. греків, а вже в 9 ст. через них стало відоме і у Візантії.

Іраномовне походження терміна "русь" аргументується в дослідженнях відомого іраніста В.Абаєва. Згідно з ними, етнонім "русь" відповідає перському "ruxs", що означає сяйво, або осетинському "ruxs" – "roxs" – світлий. На поч. 9 ст. слово "русь" як назва д-ви і народу з'являється в текстах араб. та візант. письменників. У араб. літ. назва "Русь" уперше вжита середньоазійським ученим 9 ст. ал-Хорезмі. У його творі "Книга картин землі", написаному між 836 і 847, йдеться, зокрема, про річку Друс (Данапрос – Дніпро), яка бере початок із гори Джабал-Рус. Ібн Хордадбех, який написав у 880-х рр. "Книгу шляхів і країн", говорить про купців ар-Рус, які є одними із слов'ян. Твір невід. автора 9 ст. "Худуд-ал-Алам" повідомляє, "що країна Русів знаходиться між горою печенігів на сході, річкою Рутою на півдні і слов'янами на заході. Царя їхнього звуть хакан русів". Свідчення іноз. авторів 9 ст. про воєн. акції русів на Чорному м. підтверджені в рус. літописах, у яких це море назване Руським. "А Днѣпръ втечеть в Понетьское море жереломъ, еже море словеть Руское".

На думку деяких істориків, пн. походження терміна "русь" засвідчують Бертинські аннали єпископа Пруденція, у них є розповідь про посольство русів 838–839: у Константинополі ці посли відрекомендувалися представниками народу "рос" (Rhos), посланцями від хакана (chacanus), однак у столиці франкського королівства Інгельхеймі, де цих же послів прийняв імп. Людовік I Благочестивий, вони назвалися не русами, а свеонами (шведами). На думку окремих дослідників, це свідчення є незаперечним доказом пн. походження терміна "русь". Проте висновок з цього ж свідчення може бути й цілком протилежним. Називаючи себе то свеонами (варягами), то русами, посли засвідчували, що вони не були етнічними русами, а лише перебували у тих на службі. Нічого незвичайного у цьому не було: згідно з літописними джерелами, шведи входили до складу посольств русів у Константинополь і в пізніші часи – за правління вел. князів київ. Олега та Ігоря, але етнічне походження цих шведів-послів жодним чином не заперечує того факту, що вони були представниками Русі – "Мы от рода рускаго… иже посланы от Олга великого князя рускаго".

Объяснение:

Answer 2

На жаль, Ваше питання містить неточні дані про події, які відбулися після смерті Ярослава Мудрого на Русі та Карла Великого у Франківській імперії. Скоріш за все, Ви маєте на увазі Руську князівство і Каролінгську імперію.

1. Руське князівство (Київська Русь): Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 році Руська князівство стало розпадатися на окремі князівства, що призвело до падіння його політичного впливу і збереження лише духовного значення Православ'я на Русі.

2. Каролінгська імперія: Після смерті Карла Великого у 814 році Каролінгська імперія розпалася на ряд фрагментованих королівств. З часом збільшився вплив феодалізму, влада королів послаблена, і королівства поступово стали розпадатися на окремі території, а сама імперія фактично припинила існування.

Причини занепаду держав:

1. Обидві держави стали жертвами фрагментаризації та роздробленості, коли влада розділилася між численними управлінськими одиницями, що призвело до зменшення централізованого контролю і внутрішніх конфліктів.

2. Взаємні конфлікти та боротьба за владу серед правителів та внутрішні хвилювання призвели до втрат територій, падіння економічної стабільності та соціальних розладів.

3. Зовнішні загрози також грали важливу роль у занепаді обох держав. Зовнішні напади, наприклад, військові походи монголів у Русі, а також напади варварів на Каролінгську імперію, призвели до ослаблення обох держав.

4. Економічні труднощі та падіння торговельних маршрутів також вплинули на розвиток обох держав. Зменшення торгівлі та обмеження доступу до ресурсів знижували економічний потенціал і призводили до занепаду.

Спільне і відмінне в їхньому розвитку: Спільне:

• Фрагментаризація та роздробленість влади.
• Внутрішні конфлікти та боротьба за владу.
• Зовнішні напади та загрози.
• Економічні труднощі та зменшення торгівельних маршрутів.

Відмінне:

• Каролінгська імперія була більш заснована на системі феодалізму, тоді як Київська Русь була більш централізованою монархією.
• Історичні обставини і характер територіального розміщення дуже різнились, що впливало на особливості їхнього занепаду та наслідків.
• Християнство відігравало різну роль у розвитку обох держав. На Київській Русі Православ'я мало значний вплив на культурний і духовний розвиток, тоді як Каролінгська імперія була зміцнена Католицькою церквою.

Загалом, хоча імперії мали схожі тенденції занепаду, їхні шляхи до розпаду були різними через історичні, культурні та географічні особливості.