Question

-натуральний характер господарств український земель у 2 половині 14-15 століття.

Answer 1

Объяснение:

Польська шляхта наступала також на права міст. Спочатку в 1505 р. міста було позбавлено права голосу в

В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння: магнатське, шляхетське, церковне. У зв'язку з тим, що на початку XVI ст. у багатьох країнах Європи підвищився попит на продовольство, феодали в Україні почали перетворювати свої володіння на комерційно спрямовані господарства, що називалися фільварками.

З 1557 р. фільварок стає основою магнатського господарства. Селянські землі включалися у феодальні володіння. Право на землеволодіння визнавалося тільки за шляхтою і церквою. Селяни повинні були працювати на панському полі. Така робота називалася панщиною. Якщо у XV ст. панщина становила лише 14 днів на рік, то на середину XVI ст. - два-три дні на тиждень. Окрім панщини селяни повинні були виконувати для пана й інші роботи.

Таким чином, тоді як у Західній Європі кріпосне право відмирало, у Східній Європі, зокрема в Україні, воно посилювалося. Проте рівень кріпацтва в різних регіонах України був різний. Наприклад, у рідконаселених районах, зокрема в Карпатах та Наддніпрянщині, кріпацтва майже не знали. А от у Галичині, на Волині воно набувало жорстокого характеру.

У зв'язку з посиленням експлуатації селян обсяги виробництва зерна значно збільшились. Зерно почали експортувати до Голландії, Франції та Англії переважно Балтійським морем. Водночас у південних районах Речі Посполитої, наприклад у Поділлі, яке розміщувалося далеко від торговельних шляхів, випасали великі стада худоби, а згодом переганяли їх на продаж до Південної Німеччини або Італії.

В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині, з чорноморських лиманів та озер. Високого рівня досягла обробка дерева. У лісах працювали цілі села теслярів і столярів, бондарів, стельмахів. Чинбарі шили пояси, сідла, взуття, рукавиці та інші вироби. Здебільшого на привізному металі працювали ковалі, слюсарі, мечники, зброярі. З XV ст. почали виробляти горілку. Промисловість у місті було організовано за цеховим принципом з метою захисту інтересів кожного цеху, а також для контролю за якістю і кількістю вироблених товарів.

Наприкінці XIV - на початку XV ст. засновувались нові міста і розширювались старі. Найбільшим містом у XV ст. був Львів із населенням майже 10 тис, тоді як Київ, беззахисний перед набігами татар, налічував до 3 тис. жителів. У Львові було 14 цехів, що об'єднували 36 різних професій ремісників. Процвітали й інші міста, зокрема Кам'янець, Луцьк. Внутрішня торгівля здійснювалася на регулярних ярмарках. Розвиненою була й зовнішня торгівля, особливо в Західній Україні, де проходили основні торговельні шляхи між Європою і Сходом.

Таким чином, наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни. Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне право.

Answer 2

У другій половині 14-15 століття на території Українських земель існували різні форми господарської діяльності, які відображали натуральний характер економіки того часу. Основні риси цього періоду можна охарактеризувати наступним чином:

1. Феодальна система: В Українських землях панувала феодальна система, де земля була основним ресурсом. Влада і власність були розділені між феодалами (панами) та селянами. Селяни працювали на земельних господарствах панів в обмін на захист і можливість використання землі.

2. Господарські культури: Основною господарською діяльністю було землеробство. Сільське населення займалося обробкою землі, вирощуванням хліба (пшениця, ячмінь, жито) та інших культур (полин, льон). Також важливими культурами були овочі, фрукти і виноград.

3. Ремісництво та мануфактури: Окрім землеробства, значною мірою поширювалися ремісництво та ручний виробництво товарів. Виробництво взуття, текстилю, кераміки, дерев'яних виробів та інших товарів здійснювалося на рівні сільських господарств.

4. Поділ праці: В сільському господарстві відбувався поділ праці, де різні селяни спеціалізувалися на вирощуванні різних культур або виготовленні певних товарів. Це сприяло розвитку місцевих ринків та обміну товарами.

5. Володіння панів: Феодали (пани) мали великі земельні наділи та маєтки. Вони контролювали виробництво та споживання продукції селян, встановлюючи певні податки та обов'язкові оброки.

6. Система оброку: Селяни повинні були сплачувати певні податки та оброки панам, чим забезпечували їм власну безпеку та можливість використання землі.

7. Обмін товарами: Господарські відносини базувалися на обміні товарами та продукцією. Селяни часто обмінювалися своєю продукцією на інші товари або послуги.

Цей період в історії України був важливим етапом розвитку господарства, який відіграв велику роль у формуванні економічного та соціального обличчя регіону.