Question

Срочно!!!!!!!!!!!! Прошу помогите історичне значення освіти і писемністі у 14-15 столітті даю 100 баллов​​

Answer 1

Ответ:

На етапі завершення формування державності Київської Русі її культурі збагатилася на нові елементи. Найважливішим з них стала писемність, яка поширилась у східно-слов’янському світі значно раніше від офіційного введення християнства. Певне уявлення про слов’янське письмо язичницького часу дають відкриття ряду глеків і мисок черняхівської культури (II – V ст.).

Нині відомо близько десятка посудин з досить цікавими графічними орнаментами. Аналіз їх, здійснений Б. Рибаковим, показав, що перед нами добре розроблена календарна система, за допомогою якої слов’яни рахували й ворожили. Ці ритуальні посудини з календарними знаками доносять до нас схему річного циклу язичницько-магічної обрядовості і засвідчують досить високий рівень культури наших пращурів. Уже в IV ст. вони знали річний календар, який складався з чотирьох сонячних фаз і з 12 місяців.

Раннє ознайомлення на Русі з писемністю засвідчує літописне повідомлення про знахідку в Корсуні (Херсонесі) слов’янським просвітителем Кирилом Євангелія і Псалтиря, написаних "руськими письменами". Підтвердженням цього є договори Русі з греками. З договору Ігоря з греками 944 р. відомо, що повноваження руських купців підтверджували письмові грамоти, а не золоті й срібні печатки, як було раніше. Імператор Візантії Костянтин 7 Багрянородний (905 – 959) у своєму творі "Про церемонії візантійського двору" повідомляє, що княгиню Ольгу під час її перебування на чолі посольства Русі в Константинополі супроводжували 12 перекладачів.

Особливий інтерес у цьому плані становить "софіївська абетка", виявлена С. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софіївського собору в Києві. Абетка написана на фресковій штукатурці, містить 27 букв, з яких 23 відповідають грецькому алфавіту, а чотири – слов’янському мовленню. На думку С. Висоцького, "софіївська" абетка відбиває один з передніх етапів східнослов’янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви, щоб передати фонетичні особливості слов’янської мови. Не виключно, що перед дослідником відкрився алфавіт, яким користувалися на Русі ще за часів Аскольда та Діра.

Кириличною системою письма написані всі відомі давньоруські твори: "Остромирове Євангеліє", "Ізборники Святослава" 1073 і 1076 рр. Ці твори – не єдині пам’ятки, на підставі яких можна скласти уявлення про характер і рівень поширення писемності на Русі.

 

     

Розкопки в Новгороді та інших містах Північної та Північно-Східної Русі виявлять "берестяні грамоти" - листування громадян з приводу різних господарських справ. Українським варіантом "берестяних грамот" є звенигородські грамоти. Найбільша з них має п’ять рядків. У ній йдеться про сплату боргу 60 кун. У Києві грамоти на бересті поки що не знайдені, що пояснюється особливостями ґрунту, який не сприяє зберіганню деревини.

Своєрідною компенсацією "берестяних грамот" в українських землях є графіті – давні (XI-XIII ст.) написи побутового характеру, зроблені парафіянами і священиками на стінах культових споруд. Разом з "берестяними грамотами" і написами на ужиткових речах графіті засвідчують досить широке розповсюдження грамотності на Русі.

Піклування про освіту з часу введення християнства взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира Святославина в Києві вже існувала державна школа, в якій навчались діти "нарочитої чаді" - найближчого оточення князя. Таких дітей брали в школи не для того, щоб із них зробили паламарів і священиків, а щоб виростити державних діячів, здатних підтримувати стосунки з іншими країнами.

Школа для підготовки освіченого духівництва була відкрита Ярославом у Новгороді. У ній, за свідченням "Повісті временних літ", навчалося 300 дітей із заможних сімей. У 1086 р., згідно з повідомленням літопису В. Татищева, дочка Всеволода Ярославича Янка заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат.

Для продовження й поглиблення освіти слугували бібліотеки. Вони створювалися при монастирях і церквах. Великими любителями книг виступали також давньоруські князі.

Ярослав Мудрий заснував бібліотеку Софії Київської; його син Святослав наповнив книгами комори своїх палат; князь Микола Святоша витратив на книги всю свою скарбницю і подарував її Печерському монастирю. На Русі було багато бібліотек, але перша й най значиміша містилась у Софії Київській. У ній налічувалось до 900 примірників книг, що за мірками Середньовіччя було досить вражаючим.

Answer 2

Звісно, я готовий допомогти!

У 14-15 століття історичне значення освіти і писемності було важливим для розвитку суспільства та культури. Ось кілька ключових аспектів, які ви можете врахувати:

1. Поширення знань: Розширення можливостей освіти та розвитку писемності сприяло поширенню знань серед населення. Це допомогло підвищити рівень культури, а також забезпечило доступ до інформації, що вплинуло на розвиток різних сфер життя.

2. Релігійна реформа та реформація: Період 14-15 століть був періодом релігійних реформ, таких як Реформація. Релігійні лідери вдосконалювали освіту та писемність, щоб забезпечити доступ до священних текстів та біблійських перекладів. Це сприяло змінам у релігійній та культурній ландшафті.

3. Наукові дослідження: Розвиток освіти підтримував наукові дослідження і розвиток наукових ідей. Зокрема, розквіт гуманізму сприяв розширенню знань у галузях як література, філософія та мистецтво.

4. Політичні зміни: Зростання грамотності та освіченості населення відіграло важливу роль у розвитку концепцій громадянського суспільства та демократії. Люди мали можливість ознайомлюватись з політичними документами та ідеями, що сприяло змінам в політичних структурах.

5. Культурний розцвіт: Зростання літературної та художньої активності під час цього періоду сприяло розвитку культури та мистецтва. Література, живопис та музика стали важливими складовими культурного спадку.

6. Комерційний розвиток: Зростання грамотності сприяло покращенню комунікацій та обігу інформації. Це було важливим для розвитку торгівлі, зв'язків між різними країнами та розширення світового ринку.

Загалом, у 14-15 столітті розвиток освіти та писемності став фундаментальним для змін в суспільстві, релігії, культурі та політиці. Він відкрив нові можливості для розуміння та співпраці між різними культурами та народами, а також зміцнив роль індивіда в суспільстві.