Question

Дам 75 баллов, если управишься за час, спасибо Обгрунтуйте колоніальний характер політики польського уряду стосовно Західної України. Знаючи про українсько-польське протистояння та ненависть у минулому, що б ви нині запропонували для цивілізованих відносин між країнами?

Answer 1

Ответ:Унаслідок збройних інтервенцій, анексій, несправедливих рішень Паризької мирної конференції (1919-1920) і Ризького договору (1921) Західну Україну було поділено між кількома державами-загарбницями. Польщі припало найбільше — 125,7 тис. кв. км українських етнічних територій: Галичина, Західна Волинь, частина Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина (їхня площа дорівнювала 1/3 від території тодішньої Польщі). На 1931 р. тут проживало 8,9 млн осіб, з них: 5,6 млн українців, 2,2 млн поляків та 1,1 млн інших етносів.

Ще після поразки ЗУНР у польсько-українській війні територію Східної Галичини було окуповано польськими військами. Однак, згідно з нормами міжнародного права, ця територія не вважалася частиною Польщі й перебувала під протекторатом Антанти. Тому уряд ЗУНР в еміграції робив усе можливе, щоб дипломатичним шляхом відновити її незалежність. Проте 14 березня 1923 р. Рада послів країн Антанти в Парижі, щоб зміцнити «санітарний кордон» проти російських більшовиків, погодилася на приєднання українських територій до Польщі, підтвердивши право Східної Галичини на автономію. Однак польський уряд ліквідував навіть прояви автономії австрійських часів та утворив чотири адміністративно-територіальні одиниці — Львівське, Тернопільське, Станіславівське та Волинське воєводства під назвою Східна Малопольща, або Східні креси.( надеюсь правильно)

Объяснение:

Answer 2

Спасибі за ваше завдання! Для початку, дозвольте розглянути колоніальний характер політики польського уряду стосовно Західної України.

1. Територіальні претензії: Польща мала історичні амбіції стосовно Західної України, основані на ідентичності та національних реліктованих поглядах. Зокрема, польська влада спрямовувала зусилля на включення цієї території в польський державний склад, що відповідає колоніальному підходу, де слабші нації підкорялися сильнішим.

2. Політика підпорядкування: Польський уряд намагався здійснити контроль над економікою, освітою та культурою Західної України, реалізуючи політику підпорядкування та асиміляції місцевого населення.

3. Етнічні протиріччя: Століття протистоянь між польським і українським населенням призвели до поглиблення етнічної неприязні та поглядів на інше національне співтовариство як на менш цінне, що підкріплювало колоніальний підхід.

4. Культурна асиміляція: Польська влада встановлювала обмеження на використання української мови та культурних традицій, пропагандуючи польську культуру та спроби асимілювати українців.

Щоб забезпечити цивілізовані відносини між Польщею та Україною сьогодні, ось деякі рекомендації:

1. Взаємне визнання іншості: Для будь-яких країн важливо визнавати права та ідентичність інших національних груп, незалежно від історичних обставин. Важливо дотримуватися принципу рівних прав для всіх громадян.

2. Діалог та співпраця: Заохочення до відкритого діалогу між двома державами та спільних ініціатив може допомогти зблизити народи та побудувати позитивні стосунки.

3. Розвиток культурної плюралізму: Підтримка культурної різноманітності та розвиток національних культурних традицій є ключовим для встановлення здорових відносин.

4. Спільні економічні та соціальні проекти: Взаємна співпраця в економічних та соціальних сферах може підкріпити взаємне розуміння та сприяти зближенню між країнами.

5. Історична правдивість: Важливо відверто визнати та осудити минулі негативні події, але не залишатися у минулому. Дотримання історичної правди допоможе побудувати міцне фундамент для майбутніх відносин.

Зосереджуючись на спільних цілях, справедливості та співпраці, Польща та Україна можуть створити відносини, спрямовані на мир, розвиток та взаємне користування.