Question

Розкрийте ставлення різних верств українського суспільства до німецького окупаційного режиму. ДАМ МНОГО БАЛОВВВВВВ.

Answer 1

Ответ: Территория Советского Союза, захваченная немцами, подчинялась как военной (оперативная область), так и гражданской (области гражданского управления) администрации. Особые права получили в первую очередь уполномоченный по четырехлетнему плану Герман Геринг (руководство экономикой в оккупированных областях осуществлялось «штабом по управлению экономикой Ост») и рейхсфюрер СС и начальник немецкой полиции Генрих Гиммлер (ответственный за «полицейское обеспечение»). Кроме того Гиммлер, будучи рейхскомиссаром, выдвигал широкие требования по «укреплению германской народности». Службы СС и полиции не ограничивались выполнением своих непосредственных функций, их влияние на оккупированных территориях в ходе войны постоянно возрастало.

Во главе военной администрации стоял генеральный квартирмейстер верховного командования сухопутных войск (7-й отдел военной администрации). Начальники военной администрации при группах войск были одновременно командующими сухопутными войсками в тыловых областях, а при армиях были комендантами тыло­вых районов армий. Им были подчинены дивизии службы безопасности и другие воинские части, а также местные вспомогательные силы. К первичным органам военной администрации относились полевой комендант и начальник гарнизона. Общая ответственность за гражданское управление возлагалась на имперское министерство по делам оккупированных восточных областей под руководством Аль­фреда Розенберга, в то время как фактическая власть на местах находилась скорее в руках рейхскомиссаров. Управление всем гражданским населением было поруче­но «рейхскомиссариату Остланд» (Прибалтика и Белоруссия) под руководством Ген­риха Лозе. «Рейхскомиссариатом» Украины руководил Эрих Кох. Рейхскомиссариаты делились, в свою очередь, на генеральные и областные комиссариаты.

В компетенцию учреждений по четырехлетнему плану, а также служб СС и полиции входили директивы рейхскомиссарам и подчиненным им органам. Такое право име­ли также «командующие вермахта», назначаемые лично Гитлером. Они обладали особыми полномочиями в вопросах как военной экономики, так и военной безопас­ности на территории, подчиненной гражданскому ведомству. Отсутствие четкого разграничения соответствующих полномочий приводило к постоянным конфликтам между различными службами.

Отдельные службы управлений весьма по-разному относились к местному населе­нию и имели разное представление о будущем оккупированных областей. Решения по проведению беспощадной политики, направленной на эксплуатацию и уничтоже­ние местного населения, возлагались прежде всего на СС и полицию, но также и на штаб по управлению экономикой Ост, на отдельные отделы гражданской адми­нистрации и на вермахт. При этом оккупационные власти применяли дифференци­рованный подход к населению (не в последнюю очередь по критерию «расовой полноценности»), определенная часть привлекалась к сотрудничеству. Все это было направлено на достижение единственной цели - установление на Востоке долговре­менного господства Германии.

Answer 2

Українське суспільство під час німецької окупації під час Другої світової війни (1941-1944 рр.) відзначалося різноманітністю ставлень до окупаційного режиму. Це було пов'язано з різнорідністю політичних, етнічних, соціальних та культурних факторів. Варто зазначити, що деякі ставлення можуть бути суперечливими і змінюватися в залежності від подій та контексту.

1. Співпраця та колаборація: Деякі верстви українського населення підтримували німецький окупаційний режим. Серед них були співпрацівники та колабораціоністи, які сподівалися використовувати цю ситуацію для забезпечення своїх інтересів, політичних амбіцій або виживання. Деякі українці вступили до колабораційних підрозділів, таких як поліція або добровольчі батальйони, що спільно з німцями здійснювали репресії проти місцевого населення.

2. Опір та партізанський рух: Інша частина українців обирала опір проти окупаційного режиму. Вони долучалися до партізанських груп, які боролися проти нацистської влади та виявляли солідарність із загальною антигітлерівською боротьбою. Особливо відомий є Український повстанський армія (УПА), який веде боротьбу як проти нацистів, так і проти радянської влади.

3. Нейтральність та спостереження: Деякі люди намагалися залишитися пасивними і уникали активних ставлень. Вони намагалися вижити в умовах окупації, уникати політичних конфліктів та ризиків, намагаючись зберегти своє життя та майно.

4. Етнічні відносини: Співіснування різних етнічних груп українців, поляків, євреїв, росіян та інших створювало різні динаміки ставлень. Наприклад, відношення до єврейської спільноти в Україні було різним: від активної допомоги до жорстоких погромів.

5. Релігійний фактор: Для деяких віруючих українців, особливо греко-католицької та православної віросповідань, окупація ставила запитання про вірність і моральність співпраці з окупантами. Для багатьох вони відображали традиційні цінності та релігійні переконання в своєму відношенні до окупаційного режиму.

Отже, ставлення українського суспільства до німецького окупаційного режиму було дуже різноманітним і комплексним, відображаючи різні інтереси, погляди та обставини, які впливали на вибір кожної верстви.