Question

Чому правління Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрії називають періодом «освіченого абсолютизму»? ( Довести на фактах) ​

Answer 1

Ответ:

Теорія «освіченого абсолютизму», родоначальником якої вважається Томас Гоббс, цілком пройнята раціоналістичною філософією Просвітництва. Сутність її полягає в ідеї світської держави, в прагненні абсолютизму поставити вище всього центральну владу. До XVIII століття державна ідея, виразником якої був абсолютизм, розумілася вузькопрактично: поняття про державу зводилося до сукупності прав державної влади. Міцно тримаючись за вироблені традицією погляди, освічений абсолютизм вніс разом з тим і нове розуміння держави, яка вже накладає на державну владу, що користується правами, і обов'язки. Наслідком такого погляду, що склалася під впливом теорії договірного походження держави, з'явилося те теоретичне обмеження абсолютної влади, яке викликало в європейських країнах цілу низку реформ, де поруч з прагненням до «державної користі» висувалися турботи про загальний добробут.

«Просвітницька» література XVIII століття не тільки ставила завдання критики старих порядків: прагнення філософів і політиків того часу сходилися в тому, що реформа повинна здійснитися державою і в інтересах держави. Не дивно, що ці ідеї припали до смаку деяким монархам, зокрема Фрідріху II. Ще в юності він захопився філософією і листуванням із вільнодумцями, став масоном і написав власний трактат із критикою політичної теорії Макіавеллі, виданий в Голландії під вигаданим ім'ям. А ставши королем, Фрідріх II із завзяттям взявся за проведення реформ — у відповідності із власним розумінням ідей Просвітництва. Він заборонив тортури й оголосив про скасування цензури. Переконаний прихильник свободи віросповідання, король стверджував, що може звести у Пруссії святилища навіть для язичників, якщо ті захочуть оселитися в його державі, а згодом таки розпорядився побудувати католицький собор у Берліні, населеному переважно протестантами. Приватну власність оголосили недоторканною, судочинство за порадою Монтеск'є відокремили від виконавчої влади. За наказом монарха був створений новий звід законів. Фрідріх II запровадив у Пруссії загальну початкову освіту, будував дороги, заохочував заснування нових мануфактур, скасував митниці всередині королівства. Така державна політика, власне, й дістала назву «освіченого абсолютизму»[1].

«Освічений абсолютизм», принаймні в теорії прагнув до союзу монархів і філософів, які бажали підпорядкувати держава чистому розумові. Не дивно, що в літературі «освічений абсолютизм» був зустрінутий захоплено. Найбільш яскравий приклад цього захоплення — політичний світогляд Вольтера, цієї ж точки зору трималася і школа фізіократів з Кене, Мерсьє-де-ла-Рів'єром і Тюрго на чолі.

Політика освіченого абсолютизму, за прикладом Фрідріха II поширився й на інші країни Європи — окрім Англії, Польщі і Франції: Англія вже досягла того, до чого прагнув освічений абсолютизм, в Польщі не було королівського абсолютизму і панувала шляхта, а королі Франції Людовик XV і Людовик XVI не в змозі були взяти на себе ролі ініціаторів реформи, внаслідок чого колишній лад був зруйнований революцією.Хронологічні межі освіченого абсолютизму умовні, зазвичай наводиться період з 1740 р. по 1789 р., тобто від вступу на престол прусського короля Фрідріха II до Великої французької революції.

В російській літературі межі освіченого абсолютизму часто трактують розширено — залучаючи до них добу Петра I, хоча цього російського володаря надихали не стільки ідеї Просвітництва (що в той час були поширені лише в Британії), скільки ідеал «регулярної держави» Самуїла Пуфендорфа та Готфріда Лейбніца.

Також дискусійним є питання чи варто поширювати терміну «освічений абсолютизм» на державу Габсбургів часів Йосипа II та Російську імперію часів Катерини II, які часто визначають як «поліцейські

Объяснение:

Answer 2

Правління Марії-Терезії та її сина Йосифа II у Австрійській імперії дійсно вважаються прикладом "освіченого абсолютизму". Цей термін вказує на спроби поєднати абсолютну владу монарха з ідеями Просвітництва та реформами для поліпшення суспільства, економіки, та адміністративної системи. Ось деякі факти, які доводять це твердження:

1. Реформи в сфері адміністрації і правосуддя: Марія-Терезія та Йосиф II впровадили ряд реформ, спрямованих на раціоналізацію та удосконалення адміністративної системи, а також на поліпшення правосуддя. Вони намагалися зменшити корупцію, забезпечити більшу прозорість і відповідальність у державному управлінні.

2. Соціальні реформи: Марія-Терезія запровадила закони, які забороняли підданих насильно прив'язувати до землі (реформа Фердинанда IІ). Це вплинуло на зменшення феодальних обов'язків та покращення статусу селян. Також були впроваджені закони, що регулювали працевлаштування та умови праці.

3. Освітні реформи: Освіта вважалася важливим інструментом для поліпшення суспільства. Марія-Терезія та Йосиф II здійснили реформи в галузі освіти, встановивши загальнообов'язкову шкільну освіту для дітей незалежно від статусу та походження.

4. Релігійні реформи: Йосиф II намагався обмежити вплив Церкви на державні справи і впровадив ряд реформ, спрямованих на релігійну толерантність і рівноправ'я різних конфесій.

5. Економічні реформи: Вони спрямовувалися на сприяння економічному зростанню. Були проведені реформи в області оподаткування, торгівлі, сільськогосподарського виробництва тощо.

6. Запровадження гуманітарних стандартів: Цей період також характеризувався зусиллями поліпшити умови життя населення. Це включало заборону публічних покарань, раціональніше використання робочої сили, а також поліпшення умов у в'язницях та лікарнях.

Усі ці заходи свідчать про спробу поєднати традиційну абсолютну владу з раціональними ідеями Просвітництва, спрямованими на покращення життя населення та розвиток суспільства в напрямку більшої раціональності, рівності, толерантності та гуманізму.