Question

Чому деяких римських імператорів II-III ст. називають солдатськими?

Answer 1

Ответ:

Объяснение: загальна назва ряду імператорів Стародавнього Риму, іноді вельми незнатного походження, яких призначала армія, і які швидко змінювали один одного, не проявляючи яскравих політичних здібностей. Під епохою солдатських імператорів звичайно розуміють час 235—285 років, відомий також як Криза третього століття, не всі імператори цього часу були проголошені армією, частина належить не до солдатських, а до «сенатських» імператорів.

В один період за 18 років було 18 імператорів і 9 узурпаторів. Більшість з них затримувалася на вершині влади лише декілька місяців. Після смерті Александра Севера у 235 році починається правління війська і закінчується спочатку періодом тридцяти тиранів (253 − 268) та, після, іллірійськими імператорами (268 — 284).

Правління солдатських імператорів, або військова анархія  — період в історії Риму доби Імперії, коли ряд імператорів, іноді вельми незнатного походження, призначалися командуванням війська. Солдатські імператори були особливо поширені в період з 235 по 284 рік, під час кризи третього століття, що почалася з вбивства Олександра Севера. Нестабільність, що виникла в імперському офісі, майже постійний стан громадянської війни і повстання загрожували знищити Римську імперію зсередини і залишити її вразливою для нападу ззовні.

(сподіваюсь правильно)

Объяснение:

Answer 2

Деяких римських імператорів II-III століть називають "солдатськими" через їхній воєнний початок і шлях до влади. Це були імператори, які починали свою кар'єру як військові командири або вояки, і потім, завдяки своїм військовим досягненням, прийшли до влади в Римській імперії.

Ця епоха в історії Римської імперії характеризувалася рядом політичних та військових змін, зокрема кризою третього століття. Через внутрішні та зовнішні загрози, багато імператорів завершували своє правління насильницькими змінами влади, або навіть асасинацією. У такому контексті вояки-імператори мали більше досвіду в управлінні армією і стратегічному мисленні, що може бути більш важливим в умовах невпевненості та військових загроз.

Наприклад, імператор Авреліан (270-275 рр.) був відомий своїми військовими успіхами та відновленням єднаності імперії. Імператор Діоклетіан (284-305 рр.) також був колишнім вояком і реформатором, який намагався подолати кризу та зміцнити імперію.

Таким чином, термін "солдатські імператори" використовується, щоб підкреслити важливу роль військового досвіду і лідерства в успішному управлінні Римською імперією в турбулентні часи III століття.