Question

ПЖЖЖЖ 25 БАЛЛОВ....... Охарактеризуйте основні напрями політики Російської і Австрійської імперії щодо українських земель (адміністративно-територіальний устрій господарське та повсякденне життя запорозьких земель внесок києво-могилянської академії в розвиток освіти та науки)

Answer 1

Ответ:Політичне становище українських земель у XIX ст.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.

Українські землі у XIX ст. У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії, Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії. Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати її як невід'ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї.

Австрійська імперія за політичним устроєм являла собою багатонаціональну імперію: конгломерат двох великих народів - австрійців і угорців, і ряд менших етнічних груп. Тут жодна нація чи народність не мала абсолютної більшості, тому жодна національна культура не була такою визначальною, як російська культура в царській імперії. Проте най впливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців.У своєму управлінні монархіями імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія боронила, а при нагоді й розширяла кордони імперії.

Вона також забезпечувала внутрішній порядок. Бюрократія збирала податки (більша частина яких ішла на утримання її самої та армії), а також прагнула організувати суспільство у спосіб, що найкраще відповідав інтересам імперії. Імперські бюрократи, які правили у ХІХ ст., вважали, що чим більшою кількістю законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. ї хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях.

~Україна під владою Російської імперії~

На початку XIX ст. Російська імперія була однією з найбільших у світі. Переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входила до її складу. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління.

Отже, головним чинником розвитку України другої половини XIX ст. стала реформа 1861 року. Саме вона створила умови для розвитку капіталістичних відносин в Україні. Значного розвитку набуває промисловість. В Україні сформувалося два промислові райони: центром важкої промисловості була Катеринославська губернія, а також міста Харків, Миколаїв, Одеса; центром цукрово-гуральної промисловості була Правобережна Україна (Київська, Подільська та Волинська губернії). В цей час бурхливо будуються залізниці: у 1866 - 1879 рр. прокладено 5 тис. км., а з 11-ї половини 90-х рр. їх уже прокладено понад 20 тис. км. Проте, якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то розвиток промислового виробництва у Західній Україні відбувався значно повільніше. Значно відставало від промисловості і сільське господарство.

Объяснение: :)

Answer 2

Російська і Австрійська імперії в різні періоди свого існування мали різні підходи до політики стосовно українських земель. Давайте розглянемо їх напрями відповідно.

Російська імперія:

1. Централізація і русифікація: Російська імперія прагнула утримувати сильний централізований контроль над всіма територіями, у тому числі й українськими землями. Це призводило до підпорядкування місцевих інституцій центральній владі в Москві.

2. Релігійна політика: Російська церква виступала інструментом російської імперської політики. Поступово, українська церква була підпорядкована Московському патріархату, спричиняючи втрату автономії української релігійної сфери.

3. Заборона української мови: Російська імперія домагалася русифікації українських територій шляхом обмеження використання української мови, зокрема в освіті та офіційних документах.

Австрійська імперія:

1. Мультикультуралізм та політика відмінностей: Австрійська імперія намагалася практикувати політику толерантності і визнавати культурну різноманітність. Українці та інші етнічні групи мали певний ступінь автономії та права на збереження своєї культури та мови.

2. Заохочення освіти і культури: Австрійська імперія сприяла розвитку освіти та культури на українських територіях. Заснування і підтримка освітніх закладів, включаючи Києво-Могилянську академію, внесли значний внесок у розвиток освіти та науки на цих землях.

3. Ліберальні тенденції: В пізнішому періоді імперії на початку 20 століття з'явилися ліберальні тенденції, які сприяли певній політичній свободі та самоврядуванню в окремих регіонах.

Щодо адміністративно-територіального устрою, обидві імперії прагнули контролювати українські землі через централізовані структури, хоча підходи до цього були різними.

Запорізькі землі мали важливе значення як природний бар'єр та рубіж між різними імперіями, і на них часто спостерігалася конкуренція за владу та вплив.

Зазначена Києво-Могилянська академія відіграла важливу роль в розвитку освіти та науки на українських землях. Вона сприяла поширенню освіти, релігійної та культурної свідомості, що позитивно позначилося на розвитку української ідентичності та культурного спадку.

Зазначені напрями політики щодо українських земель відображають багатоаспектну природу взаємодії імперій з українським народом та його культурою.