Question

Визначте суть і наслідки внутрішньої та зовнішньої політики правителів Русі.​

Answer 1

Ответ:

Наступником напівлегендарного варяга Рюрика імовірно в 879 р став опікун його малолітнього сина Ігоря Олег (помер у 912 р). У 882 р він зайняв Смоленськ, Любеч, захопив Київ, убивши Аскольда і Діра, очевидно, бояр, підпорядкованих Рюрика. Поставив під свій контроль древлян, сіверян,

Ігор (912-945) продовжив активну зовнішню політику свого попередника. Він воював з хозарами, здійснив два походи на Візантію (941, 944 рр.), Зберігши вигідні умови для Русі в договорах з нею. Першим з російських князів зіткнувся з печенігами - тюркським кочовим народом. Підкорив своєї влади уличів і тиверців. Ігор був убитий древлянами за спробу повторного збору данини.

Дружина Ігоря Ольга (945-964) помстилася за смерть чоловіка, встановила фіксовану норму данини, порядок її збору та їх систематичність, впорядкувала управління на місцях. Вона одна з перших на Русі прийняла християнство. Підтримувала дипломатичні відносини з Візантією, німецьким імператором Оттоном I.

Син Ігоря та Ольги князь воїн Святослав Ігорович (964-972) проводив активну зовнішню політику. Він підкорив в'ятичів, завдав поразки печенігам, розгромив Хозарський каганат, взяв столицю волзької Булгарії, приєднав до Русі Тмутаракань. У союзі з болгарами і угорцями невдало воював з Візантією. Повертаючись на Русь, загинув у бою з печенігами.

Святославу успадкував його син Ярополк, який убив свого брата-конкурента Олега. Молодший брат Ярополка Володимир за допомогою варягів його скинув, взяв Київ і став великим князем (980-1015). Він розширив і зміцнив володіння Київської Русі. Боровся з печенігами, зміцнюючи південну і південно-західну кордон. Найважливішою подією в його князювання стало прийняття Руссю християнства як державної релігії (988 р).

Після смерті Володимира між його синами виникла усобиця, в результаті якої київським князем став Ярослав (1019-1054), що отримав прізвисько "Мудрий".

Ярослав з'єднав під своєю владою майже всі давньоруські землі, прийняв перший кодекс законів "Руську правду", відбудував Київ, поставив у руські митрополити київського ченця Іларіона, усунувши, таким чином, церковну залежність від Візантії. При Ярославі значно розширилися політичні зв'язки Русі з європейськими державами. Шляхом династичних шлюбів своїх дітей він поріднився з польським, угорським, норвезьким, французькою, німецькою королівськими дворами.

Спадкоємці Ярослава не змогли зберегти єдність Київської Русі. У 1097 р його онуки і правнуки зібралися на з'їзд у м Любечі. Вони домовилися про те, що кожен з них буде правити самостійно у своїх володіннях ("кожен так тримає отчину свою"). Цей принцип закріплював почалося поділ Давньоруської держави. Разом з тим учасники з'їзду зобов'язалися припинити усобиці і спільно боротися зі спільним ворогом. Однак рішення Любецького з'їзду незабаром були порушені, країна знову опинилася втягнутою в криваві князівські чвари. Тільки онукові Ярослава Мудрого, видатному державному діячеві Володимиру Мономаху (1113-1125) вдалося на якийсь час подолати князівські усобиці. Він зробив 83 військових походи, розбив половців (кочівників, які змінили в причорноморських степах печенігів), намагався проводити активну внутрішню політику, спрямовану на зміцнення великокнязівської влади, удосконалював законодавство. Після смерті його сина Мстислава (1125-1132) Київська Русь остаточно розпалася на ряд окремих князівств.

Answer 2

В історії Русі (також відомої як Київська Русь) і пізніших руських держав, внутрішня та зовнішня політика правителів мали велике значення для розвитку цих держав. Давайте розглянемо суть та наслідки кожної з цих політик.

Внутрішня політика: Внутрішня політика відображала спосіб управління територією та населенням в межах держави. Основними аспектами внутрішньої політики були організація влади, забезпечення правопорядку, податкова система, розвиток торгівлі, економіки, освіти та культури.

Суть внутрішньої політики варіювала від періоду до періоду та від правителя до правителя. Один з ключових аспектів полягав у спробах централізації влади, коли правителі намагалися консолідувати свою владу шляхом об'єднання різних територій та підпорядковування їх центральній владі. Це допомагало забезпечити більш ефективне управління та виконання рішень.

Наслідки внутрішньої політики:

1. Розвиток культури і освіти: Владарі сприяли розвитку церковної та світської культури, заснували монастирі, школи та університети.
2. Економічний розвиток: Внутрішня стабільність сприяла розвитку торгівлі та ремесел, що позитивно впливало на економіку.
3. Сприяння розцвіту міст: Розвиток торгівлі і ремесел підтримував розквіт міст, де формувались міські спільноти.
4. Законодавча діяльність: Правителі сприяли формуванню законів і норм, що сприяли правопорядку та регулюванню внутрішніх відносин.

Зовнішня політика: Зовнішня політика стосувалася відносин з іншими державами, альянсами, воєнними конфліктами, дипломатичними відносинами та експансією територій.

Суть зовнішньої політики також змінювалася залежно від умов та призначення правителя. Деякі правителі ставили завданням розширити територію держави шляхом військових кампаній та завойовань. Інші більше акцентували на дипломатичних зусиллях та підтриманні миру з сусідніми державами.

Наслідки зовнішньої політики:

1. Територіальні розширення: Успішні військові операції можуть призвести до розширення території держави, але також можуть викликати протиріччя з сусідніми державами.
2. Дипломатичні відносини: Правильно встановлені дипломатичні відносини можуть допомогти забезпечити мирну співпрацю, але конфлікти можуть призвести до ворожості та війн.
3. Культурний та національний обмін: Взаємодія з іншими державами може сприяти обміну культурними та національними впливами.

Узагалі, внутрішня та зовнішня політика правителів Русі визначали розвиток держави, її стосунки з іншими народами та довгострокові наслідки для регіону.